I. Тест по теме «Франция, Великобритания и США в 1930-е гг.» 1. Название «новый курс» получила политика: 1) повышение налогов; 2) усиление монополий; 3) увеличение военных расходов; 4) антикризисных мер государственного регулирования экономики
2. Значение «нового курса» Рузвельта состояло в создании: 1) монополий; 2)профсоюзов; 3) конвейерного производства; 4)системы социальной защиты населения
3. Какие мероприятия относятся к политике «нового курса» в США? Укажите два верных ответа из пяти предложенных: 1) временное закрытие банков; 2) отмена частной собственности; 3) сокращение пособий по безработице; 4) ликвидация демократических свобод; 5) повышение цен на сельскохозяйственную продукцию
4. К политике Народного фронта во Франции относится: 1) понижение зарплаты государственным служащим; 2) национализация ряда отраслей промышленности; 3) разрешение фашистских организаций; 4) запрещение частной собственности
5. Вестминтерский статут – это 1) резиденция английского архиепископа; 2) закон о взаимоотношениях с доминионами; 3) программа выхода из экономического кризиса; 4)название коалиционного правительства в годы кризиса

Намагаючись взяти реванш за поразку під Сталінградом, перехопити стратегічну ініціативу, вермахт у липні 1943 р. почав небувалий за силою наступ на Курській дузі. Курська битва (5 липня — 23 серпня 1943 р.) була однією з вирішальних подій Великої Вітчизняної й другої світової війни. У ході оборони, а потім і контрнаступу радянські війська розгромили близько ЗО дивізій, зокрема сім танкових і моторизованих. Перемога під Курськом закріпила корінний перелом у ході війни. Після неї вермахт уже неспроможний був успішно наступати.

Серед солдатів і офіцерів багатьох національностей мужність та стійкість у цій битві виявили й воїни-українці. На другий день наступу фашистів на Курській дузі, 6 липня 1943 р., сержант В. Ф. Черненко з 203-го стрілецького полку вогнем з кулемета знищив кілька десяків гітлерівців. А коли прорвалися ворожі танки, він, обв'язавши себе гранатами, кинувся під один із них. В. Ф. Черненку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У жорстоких повітряних боях за панування в курському небі відкрив свій рахунок збитим літакам уродженець Сумщини льотчик І. М. Кожедуб, знищивши дев'ять ворожих стерв'ятників. Удостоєний у ті дні звання Героя Радянського Союзу, І. М. Кожедуб пізніше став тричі Героєм Радянського Союзу. Усього в ході Курської битви ЗО воїнів-українців отримали це почесне звання.

Перемога під Курськом створила умови для широкого наступу Червоної армії на всьому південному крилі радянсько-німецького фронту. Успішно діяли війська Степового фронту на харківському напрямку. Вони охопили місто з трьох боків і в ніч на 23 серпня 1943 р. почали його штурм. Харків було, нарешті, визволено. Долаючи впертий опір противника, війська Центрального фронту форсували Десну і 21 вересня визволили Чернігів, а частини Степового фронту 23 вересня вибили німців з Полтави.

Жорстокі бої розгорнулися у Донбасі. О 6-й годині ранку 18 серпня ураганний вогонь тисяч гармат і мінометів сповістив про перехід радянських військ у наступ проти угруповання німецьких військ, які створили сильну оборону по річці Міус, так званий "Міус-фронт". Годину п'ятнадцять хвилин смертоносний вогонь бушував на позиціях німців, які вважалися неприступними. Рішучі дії радянських воїнів врятували багато міст і сіл, промислових об'єктів від цілковитого знищення, хоч окупанти, виконуючи директиву про тотальне зруйнування Донбасу, все-таки встигли завдати величезних втрат. Нарощуючи темпи наступу, Червона армія 8 вересня вигнала ворога з обласного центру Сталіно (тепер Донецьк), а 22 вересня завершила очищення від нього Донбасу.

Визволивши сільськогосподарські райони Лівобережної України і промисловий комплекс Донбасу, в другій половині вересня 1943 р. радянські війська вийшли до середньої течії Дніпра на 750-кілометровому фронті. Твердячи, що на берегах Дніпра вирішується доля Німеччини, гітлерівці намагалися підготувати тут рубежі, щоб тримати стратегічну оборону. "Швидше Дніпро потече назад, ніж росіяни подолають його",— самовпевнено заявляв Гітлер.

21 вересня першими подолали водну перешкоду південніше Києва війська 13-ї армії. У районі Великого Букрина почали переправлятися танкісти 3-ї гвардійської танкової армії. Одночасно Дніпро був форсований на ділянці Дніпропетровськ — Запоріжжя, в районі Канева і Кременчука.

Воїни багатьох національностей під час битви за Дніпро виявили мужність і героїзм в ім'я свободи українського народу. Тими днями країна дізналася про подвиг чотирьох юнаків-розвідників В. М. Іванова, В. А. Сисолятіна, М. Є. Петухова та І. Д. Семенова, які першими форсували Дніпро. Першими ж у цій операції вони були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Армії допомагали тисячі місцевих селян. Мати двох воїнів Червоної армії О. П. Тригуб на човні ночами переправляла під вогнем ворога бійців 240-ї стрілецької дивізії. Так само рибалка Д. С. Левковець та його дружина протягом трьох діб без сну та відпочинку перевезли на своєму човні десятки десантників.

Геродо́т Галикарна́сский— древнегреческий историк, автор первого полномасштабного исторического трактата — «Истории» , — описывающего греко-персидские войны и обычаи многих современных ему народов. Труды Геродота имели огромное значение для античной культуры. Цицерон назвал его «отцом истории» . Геродот — чрезвычайно важный источник по истории Великой Скифии, включая десятки античных народов на территории современной Украины и России. 

Сочинение Геродота — не историческое исследование в современном смысле слова, это — мастерское, бесхитростное повествование человека богато одарённого, необыкновенно любознательного, общительного, много читавшего, видевшего и ещё больше слышавшего; к этим свойствам присоединялась скромность верующего в богов эллина, хотя тронутого скептицизмом, но недостаточно разборчивого в полученных сведениях. С другой стороны, Геродот не только историк; некоторые части его сочинения — настоящая энциклопедия того времени: тут и географические сведения, и этнографические, и естественно-исторические, и литературные. Тем не менее Геродот по всей справедливости именуется отцом истории. Из девяти книг, на которые в настоящее время делится его сочинение, вся вторая половина представляет собой последовательный исторический рассказ о греко-персидских войнах, заканчивающийся на известии о занятии эллинами Сеста в 479 году до н. э.

Первая половина содержит в себе рассказы о возвышении Персидского царства, о Вавилонии, Ассирии, Египте, Скифии, Ливии и других странах. Единство изложения достигается в известной мере и тем, что с первых слов и до конца историк имеет в виду проследить борьбу между варварами и эллинами. Но не покидающая историка мысль о главной задаче не мешает ему вводить в широкие рамки повествования все, что казалось ему интересным или поучительным. Геродоту присуща в значительной мере историческая критика, во многих случаях чисто субъективная, нередко наивно-рационалистическая, но тем не менее решительно вводящая в историографию новое начало.