Головною причиною розколу були особливості соціально-економічного та соціально-політичного становища церкви на заході та сході Європи. На заході феодальні відносини розвивалися досить швидко, існувала політична роздробленість, римський папа (так став називати себе глава римської патріархії) та його церковне оточення були політичне самостійними і незалежними.
На сході ці феодальні відносини розвивалися повільно, існувала політична централізація, константинопольський патріарх та його церковне оточення були політичне несамостійними, залежними від світських властей. Другою важливою причиною розколу була боротьба римського папи та константинопольського патріарха за владу над усією християнською церквою
Жрецы были представителями самой высокой касты, они приносили жертвы богам, обучали других детей жрецов (брахманов). Воины воевали в военое время. А в мирное пировали или охотились. Царь тоже был представителем этой касты. Земледельцы пасли землю, выращивали еду и пасли коров. Они тоже имели дома как жрецы и воины, только похуже. А слуги были представителями самой низкой касты, некоторые из них назывались неприкасаемыми. Они почти ни имели ни каких прав, а неприкасаемые жили в жалких лачугах. И слуги выполняли какую-нибудь грязную работу. Например мусор убрать. За один стол с неприкасаемыми нельзя было садиться. Люди разных каст не могли жить и заключать между собой брак.
