Объяснение:
Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні Дельфійського храму. Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це уславило його як захисника грецьких святинь.
У цей час в Афінах з’явилися політики, які вважали, що об’єднати Грецію зможе саме Македонія. Філіппові II пропонували організувати спільний похід проти Персії, а також прийти до Греції та об’єднати грецькі поліси. Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово розумів, що прихід царя Македонії в Грецію означатиме втрату незалежності та відмову від демократії. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.
Демосфену вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні.
Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. В Афінах почалася паніка. Але на місто цар Македонії не пішов. Йому була потрібна покірна, а не розгромлена Греція. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін.
Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію.
Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 pp. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.
К этому времени крестьянство стало расслаиваться на три большие и очень специфические группы. Вы, конечно, знаете о бедняках, середняках и кулаках, но, вероятно, точно не представляете себе, что же это такое. Бедняк — это крестьянин, который с трудом мог прокормить свою семью, т. е. ничего не производил для рынка. Середняки были наиболее значительной и важной частью населения, потому что вели очень прочное собственное хозяйство и регулярно могли продавать излишки (которые могли быть больше или меньше). Середняки тянулись к тому же в сторону обеспеченных крестьян.
Что касается кулаков, или зажиточных крестьян, то я бы предпочел второй термин. «Кулак» — это понятие, которое у нас не совсем правильно употребляется. Зажиточные крестьяне — это те крестьяне, которые производили на рынок. А кулаки — это, скорее, деревенские финансисты, которые могли держать мир в руках через ссуды, займы, ростовщические операции и т. д. «Кулак» было слово нехорошее, кулаком честили, бывало, мужики друг друга.
Так вот, именно середняки и зажиточное крестьянство и создавали колоссальный хлебный запас России, который непрерывно увеличивался, несмотря на резкий рост населения. Достаточно сказать, что уже в эти годы мировые цены на хлеб устанавливались после осенней Нижегородской ярмарки. Тогда никакой сельскохозяйственной продукции США в Европе просто не знали, потому что она не выдерживала никакой конкуренции с русской.
