Вариант 2 1. Какой период в истории России называют «лихолетьем»?

2. Одной из главных причин смутного времени был:

1) династический кризис. 2) недовольство народных масс.

3) неудачная внешняя политика. 4) экономический кризис.

3. В какие годы царствовал Лжедмитрий I?

1) 1603 -1604 гг.; 2) 1605 – 1606 гг. 3) 1607 – 1608 гг.; 4) 1608 – 1610 гг.

4. Какое историческое событие относится к 1606 – 1607 годам:

5. Что явилось внешнеполитическим итогом Смутного времени на Руси?

1) заключение Столбовского мира и Деулинского перемирия; 2) заключение Белоцерковского мира;

3) заключение "Вечного мира с Польшей"; 4) заключение Поляновского мира;

6. Укажите год, с которым связано начало династии Романовых?

7. Соборное Уложение – это:

1) свод законов 2) порядок продвижения по государственной службе

3) представительный орган при дворе 4)литературное произведение

8. Годы 1497, 1581, 1649-й отражают основные этапы:

1) Борьбы России за выход к морю. 2)Образование Российского централизованного государства.

3) Борьбы Руси с Золотой Ордой за независимость 4) Закрепощения крестьян.

9. Окончательное закрепощение крестьян произошло в:

10. Соборное Уложение XVII было создано в:

1) 1649 г. 2) 1652 г. 3) 1666 г. 4) 1619 г.

11. Какие события произошли во время правления Алексея Михайловича?

А) принятие Соборного уложения Б) проведение Стоглавого собора Русской Православной Церкви

В) присоединение Левобережной Украины к России

Г) издание указа о приравнивании выслуженных поместий к вотчинам

Д) избрание Никона патриархом Русской Православной Церкви Е) отмена местничества

Укажите верный ответ

1) АБЕ 2) АВД 3) БГД 4) БДЕ

12. Дайте определение : Мануфактура; Поземельная подать

У першій половині ХІХ ст. загальний напрямок російської політики стосовно України визначався поширенням на її територію загальноімперських порядків, підпорядкування її розвитку інтересам російського центру імперії.

Основні риси імперської політики стосовно Наддніпрянської України протягом першої половини ХІХ ст. були такими:

· в адміністративній сфері відбувалася ліквідація залишків давнього адміністративного устрою та перетворення цих земель у дев’ять пересічних губерній Російської імперії. Водночас поряд із цивільною владою посилювалася військова. Протягом першої половини ХІХ ст. у Наддніпрянщині існували три з десяти генерал-губернаторств, утворених російським урядом на території імперії. Імперський уряд тримав у Наддніпрянщині значні військові сили, чисельність яких в окремі періоди сягала 100 тис. вояків. Українські землі були також місцем зосередження військових поселень;

· у політично-правовій сфері імперський уряд скасував дію традиційного українського права і судочинства: протягом 1827–1835 рр. у містах Наддніпрянщини було припинено застосування збірників магдебурзького права, а в 1840–1842 рр. ліквідовано судочинство за нормами Литовських статутів і поширено систему права, відповідну Зводові законів Російської імперії;

· в економічній сфері застосовувалася політика, спрямована на першочергове задоволення потреб імперського центру. Наприкінці ХІХ ст. Наддніпрянщина давала понад 26% загальноімперських доходів, одначе половина з цього витрачалася на потреби інших частин Російської імперії;

· у соціальні сфері для переважної більшості населення імперська влада спричинила необхідність замість самобутніх українських порядків підпорядкуватися новим імперським. Становище суспільної еліти внаслідок отриманих від імперії привілеїв було набагато кращим, ніж більшості населення. У найтяжчому, абсолютно безправному становищі опинилися кріпосні селяни.

· у національно-культурній сфері російський уряд здійснював політику перетворення українського народу на частину російського. Вважаючи українців частиною «великорусского» народу, а українську мову лише «наречием» російської мови, імперія здійснювала політику насильницької русифікації. У 30-х рр. імперія розробила ідеологічні засади своєї шовіністичної політики, викладені в «теорії офіційної народності» міністра просвіти графа С.Уварова. Її сенс полягав у поєднанні православ’я (основи духовного життя), самодержавства (єдино можливої форми російської державності) та народності (визнання існування єдиного російського народу, відданого православ’ю і самодержавству).

Спільним, що об’єднувало політику Російської імперії в усіх сферах, було ігнорування права українського народу, як і інших народів, на самостійний розвиток. Внаслідок цього здійснювати цю політику можна було, зрозуміла річ, лише силою, що і робилося.

Сучасники розповідали, що одного разу Микола І спитав свого 15-річного сина, майбутнього імператора Олександра ІІ, на чому тримається управління багатомовною сім’єю народів, які населяють імперію. Наступник престолу відповів: «На самодержавстві й законах». Микола І обурився: «Законах – ні! Лише на самодержавстві і ось чому, ось чому, ось чому!» – тричі вигукнув він, стрясаючи повітря затиснутим кулаком.

Імперська політика негативно впливала також і на розвиток російського народу, оскільки він був вимушений витрачати свої сили задля реалізації того, що заважало його власному національному розвиткові. Внаслідок цього українських патріотів і прогресивних російських діячів часто об’єднувало спільне опозиційне ставлення до імперської дійсності, розуміння необхідності боротьби за її ліквідацію та демократичні перетворення у житті всіх її народів.

ответ:2) Социалистический реализм (соцреализм) — художественный метод литературы и искусства (ведущий в искусстве Советского Союза и других социалистических стран), представляющий собой эстетическое выражение социалистически осознанной концепции мира и человека, обусловленной эпохой борьбы за установление и созидание социалистического общества. Изображение жизненных идеалов при социализме обуславливает и содержание, и основные художественно-структурные принципы искусства. Его возникновение и развитие связаны с распространением социалистических идей в разных странах, с развитием революционного рабочего движения[1].

Объяснение:1) Доктри́на (лат. doctrina — «учение, наука, обучение, образованность»[1]) — философская, политическая либо правовая теория, религиозная концепция, учение, система воззрений, руководящий теоретический или политический принцип.