ответ:Економіка Індії в період британського правління (1858–1947) носила колоніальний характер і була, поруч з армією і цивільною адміністрацією, важливим інструментом управління підкореними територіями. Економіка окремих територіальних утворень (президентств, провінцій, «тубільних князівств») мала свою господарську спеціалізацію і не завжди була орієнтована на Загальноіндійський ринок. Британська влада проводили політику стримування національної консолідації різних народів і підтримували територіально-господарську роздробленість колонії. Важливими віхами в розвитку індійської економіки були будівництво залізниць і портів, а також поява фабричного текстильного виробництва.
Нові промислові підприємства з'являлися навколо жвавих портів і вздовж залізничних магістралей. В аграрному секторі впроваджувалися сучасні зрошувальні системи з використанням насосів і високотоварне господарство плантації. У багатьох містах з'являлися електростанції, банки, страхові компанії, відділення пошти і телеграфу, університети, коледжі, видавництва та лікарні
Объяснение:
Административно-командная (или командно-административная) система (АКС) — экономико-управленческий термин, обозначающий организации общественных отношений, для которого характерны: жесткий централизм хозяйственной жизни на базе государственной собственности; использование социалистических методов управления; господство партийно-государственной бюрократии при отсутствии экономической свободы.
Экономика СССР была административно-командной на протяжении всей его истории. В отдельные периоды (1921-1930, 1987-1991) она "разбавлялась" элементами капиталистической экономики, позволяя частным предпринимателям торговать результатами своего труда по рыночным ценам, однако в целом не меняла своей сути. Лишь в 1990 году была законодательно разрешена частная собственность на средства производства и начался обвальный переход к рыночной экономике западного типа. Однако такой важнейший элемент административно-командной системы, как регулирование цен в государственных магазинах, просуществовал до самого распада СССР.
Термин появился в период перестройки и был введён профессором экономфака МГУ Г. Х. Поповым для обозначения сущности советской системы управления и быстро стал популярным. Впервые он упоминается в статье Г. Х. Попова «С точки зрения экономиста» («Наука и жизнь» № 4 / 1987)[1]. В ней он исследовал состояние и развитие плановой экономики СССР на основе анализа романа Александра Бека «Новое назначение»
Объяснение:
