ответ: Її початком прийнято вважати виступ доктора теології Віттенберзького університету Мартіна Лютера: 31 жовтня 1517 року він прибив до дверей віттенберзької Замкової церкви свої «95 тез» , у яких виступав проти існуючих зловживань католицької церкви, зокрема проти продажу індульгенцій. Кінцем Реформації можна вважати підписання Вестфальського миру у 1648 році [1], за підсумками якого релігійний фактор перестав грати істотну роль в європейській політиці.
Основними причинами Реформації були подолання феодальної роздробленості і виникнення централізованих держав, економічна криза після появи величезної кількості американського золота і винаходу методу амальгамування, розорення банків, невдоволення різних верств населення Європи моральним розкладанням католицької церкви, яке супроводжувалося економічної і політичної монополізацією.
Одним з основних наслідків реформаційного руху стала поява протестантизму, який набув поширення у всій Європі у віровченнях послідовників Лютера (лютеранство) , Жана Кальвіна (кальвінізм) , «цвиккауских пророків» (анабаптизм) , Ульріха Цвінглі (цвинглианство) , а також виник особливим шляхом англиканства.
Комплекс заходів, зроблений католицькою церквою і єзуїтами для боротьби з Реформацією, отримали назву Контрреформації.
Объяснение:
ні
Объяснение:
Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії. Її населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті – мадяризації, на Буковині – румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт.
