Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперії відповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Объяснение:
Объяснение:
Культура Османської імперії формувалася на основі багатовікових здобутків народів Візантії, сельджуків та арабів. При цьому визначальний вплив на розвиток освіти та культури мав іслам.
Високого розвитку досягла архітектура. Основними пам’ятками тогочасної турецької архітектури були мечеті, палаци, мавзолеї.
Оскільки образотворче мистецтво було обмежене забороною реалістичних зображень, то будь-які поверхні (в спорудах, побутових предметах тощо) прикрашалися арабесками – складними орнаментами з геометричних фігур і стилізованих рослинних мотивів, куди часом включалися каліграфічні написи фраз з Корану. Скульптура як окремий вид мистецтва не розвивалася, але широкого розповсюдження набуло різьблення із каменя, дерева та металу.
Взірцевими спорудами Османської імперії вважають Зелену мечеть, збудовану в м. Бурса в 1419 р., та палац Топкапи в Стамбулі, будівництво якого розпочалося за Мехмеда ІІ.
Широкого поширення набули книжкові мініатюри. Зразком цього жанру став рукопис «Хунер-наме». Він був, прикрашений 300 великими кольоровими ілюстраціями та 65 мініатюрами.
Література розвивалася в основному як поезія: ліричні вірші (газелі), та хвалебні оди. Відмінними рисами османської поезії дослідники визнають засилля арабських та перських слів. Злет турецької поезії відноситься до XV ст., коли при дворі султана було напрацьовано поетичну мову, незрозумілу пересічним туркам. Також великої популярності набули короткі сатиричні твори, у яких висміювали людські вади, а інколи й чиновників та навіть візирів. Окремо варто відзначити розвиток богословської літератури та наукових текстів.
При мечетях існували школи (медресе), у яких вивчали арабську і перську мови, мусульманське право і богослов’я, логіку й арифметику. Ці установи фінансувалися державою, виконуючи функції на зразок коледжів. В добу Середньовіччя така освіта була найбільш прогресивною, в тому числі й порівняно з європейською. Наукові здобутки ранньої Османської імперії стосуються переважно військової справи – впровадження вогнестрільної зброї. Розвивалися також астрономія та картографія. Наприкінці XV ст. було відкрито першу математичну школу.
