ответ:Луцький замок. Князівський (згодом королівський) замок належить до укріплень мисового типу. Розташований він на пагорбі між течіями річки Стир та її рукава Глушець на південно-східній околиці історичного ядра міста. Будувався з кінця ХІІІ до ХVІ ст. на місці давньоруського дерев'яного укріплення, знищеного у 1261 році за наказом монгольського хана Бурундая. З південної сторони, де замок не був захищений річкою, був рів, наповнений водою, таким чином, що підхід до фортеці здійснювався лише за до підйомного мосту. Замок був одним з наймогутніших у середньовічній Волині. Зведений у стилі поширених тоді романських фортець з елементами готики: у плані мав форму неправильного трикутника з дещо опуклими назовні сторонами, який відповідав природному рельєфу ділянки і був обмежений високими 12-тиметровими стінами з трьома баштами – В'їзна, Стирова (Свидригайлова), Владича. Всі укріплення були мурованими. Цегляні з лицьових поверхонь стіни всередині були забутовані блоками вапняку та уламками цегли на вапняному розчині. Оборонні мури оточують замкове подвір'я по периметру. Товщина їх сягає 2,6-3 м. Первісно мури завершувалися широкими зубцями – мерлонами; в центрі кожного зубця було влаштовано лучну бійницю. У процесі модернізацій ХV –ХVІ ст. проміжки між зубцями закладено, верхню частину мурів зсередини підсилено і над ними надбудовано ще два яруси, завдяки чому висота мурів і досягла І2-13м. В'їзна башта знаходиться в західному кутку замку, і звернена вона у бік міста. У плані башта майже квадратна (13,5х13,0 м), первісно триярусна і завершена зубцями. До в'їзних воріт через оборонний рів у давнину було перекинуто дерев'яний міст зі звідною ланкою, про що свідчить опис 1545 р. З оборонними мурами башта сполучається крученими сходами, влаштованими в товщі північної та південної стін. Стирова башта розміщена на переломі оборонних мурів у південно-східній частині замку, зверненій у бік р. Стир. Дослідженнями підвального ярусу башти та його фундаментів, проведеними в 1978 р, встановлено, що башту
Объяснение:
Начало XX в. - особый период в истории казахской литературы. Складывается современный литературный казахский язык, появляются новые стилистические формы, казахские писатели осваивают новые жанры.. Один из выдающихся деятелей литературы начала XX в. - Ахмет Байтурсын. Его перу принадлежит также ряд статей о казахском языке, где он выступает за чистоту языка, освобождение его от русских и татарских слов.его можно назвать основателем казахского языкознания. Крупное явление казахской литературы начала XX в. - Мыржакып Дулатулы,известен как поэт и прозаик, он автор нескольких поэтических сборников. Он был неустанным новатором и реформатором казахского литературного языка.Особое место в казахской поэзии занимает творчество Магжана Жумабая. С его именем связано внедрение новых поэтических форм в казахское стихосложение.В начале XX в. начинается творческий путь талантливого казахского прозаика и драматурга Жусипбека Аймауытулы.Основные произведения созданы им в советское время. след в казахской литературе оставил талантливый писатель и журналист Мухамеджан Сералыулы.Однако главной была не литературная, а журналистская его деятельность. К началу XX в. относится творчество Спандияра Кобеева.Его творческий путь начался с перевода произведений русских писателей. Изданный им роман "Калым", явился значительным событием в истории казахской литературы. Одной из видных фигур казахской литературы начала XX в. был Султанмахмуд Торайгыров, печатает первые стихи и рассказы, тяготевшие в основном к теме социального неравенства.
Большое развитие получает в начале XX в. философско-этическая литература, виднейшими представителями которой были Шакарим Куцайбердыулы, Мухаммед Салим Кашимов, Машгур-Жусуп Копейулы. В целом начало XX в. стало периодом особого расцвета казахской письменной литературы, впитавшей в себя лучшие черты казахской, восточной и европейской литературы. В это время закладываются основы современной казахской литературы, окончательно складывается литературный язык.
