История Мавзолей Бабаджа-Хатын имеет прямоугольную форму в форме куба,
площадь памятника из красного кирпича
6, 8х6, 8 м, высота более 5 м; размер
кирпичной кладки стен 24х24х5 см. Фасад
и 2 облицовки похожи друг на друга, из
выразительного кирпича выполнены
солнечные узоры.​

  Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія

Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).

Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.

 

Я горжусь тем что я азербайджанец! Какую фразу вы вспомните если у вас спросят о самой известной цитате Гейдара Алиева? Думаю вот эту - «Я горжусь тем что я азербайджанец!». Я решил подумать над этими словами нашего «всенародного лидера». Вывод к которому я пришел было решено проверить опытным путем.

Целью было провести некий опрос среди азербайджанцов и лиц других национальностей. Все было просто. Надо было ответить на всего один несложный вопрос: «Что у вас вызывает гордость за свою страну и за свой народ?»

Забегая вперед скажу что, фактором объединения нации или определённого народа, является некая идея, цель ради которой он живет и развивается. Гордость причастности к некой нации, любовь и преданность вызывают чувство патриотизма. Патриотизм — это не голословное выкрикивание о своей любви к родине, это не высмеивание и отрицание имеющихся в обществе проблем. Это осознание и принятие реальности и действие по преодолению и искоренению данных проблем в первую очередь своими, а потом уже общими усилиями.

Часто говорят что у меня нет чувства патриотизма, что я не люблю свой народ и свою страну, так как я все время выражаю недовольство сегодняшним положением дел в Азербайджане, противопоставляю другие страны нашей в более лучшем свете, что я не считаю свою родину и народ лучше других. Это правда, я реалист и стараюсь здраво смотреть на окружающий меня мир и общество и не вижу ничего того чтобы ставило Азербайджан выше других стран и не вижу в этом ничего плохого. Нам есть куда расти, есть примеры стран у которых нужно учиться и стать если и не лучше, то хотя бы частично как они.