В чём сложность дипломатии 15-17 веков?

В

ответ на этот вопрос достаточно сложен, при этом надо учитывать все нюансы того времени.
С начала своего существования, человек убивал, и будет продолжать убивать ему подобных. Рассматривать войну с точки зрения философии, как нечто ужасное и не правильное нельзя, потому как война и есть нормальное состояние «человека разумного» . Однако нельзя сравнивать нормальное состояние со ступенью развития.
Сын против отца – это и есть главный лозунг гражданской войны, её основа. Но, возвращаясь к более цивилизованному и рациональному пониманию проблемы, с «этой кровавой зарёй» в глазах рождается наш очередной «новый день» . В этой войне не было ни проигравших, ни победителей, лишь убитые и те, кто убивал. Я считаю, что вопрос о существовании героев не просто не уместен, но даже бессмыслен. Для многих моих ровесников и людей более старшего возраста такие фамилии, как Будённый, Чапаев, Колчак и Врангель принимают смысл поистине героический. Из-за недостатка информации, мы не можем сказать, кто же стал «освободителем» народа и страны в целом. Но можем лишь догадываться о пользе или вреде для отечества, в случае победы Белой армии. По-моему мнению и мнению многих историков и литераторов, гражданская война не просто «изуродовала» или «покалечила» дух русского народа и страны, она его просто изничтожила.
Конфуций сказал: «Бойся своих желаний, они могут сбыться» - опираясь на это, одним из моих заветных желаний стало осознание человеком его ошибок и недостатков, дабы превратить его нормальное состояние в ступень развития.

Роки Паді́ння За́хідної Ри́мської імпе́рії — одна з проблем в історіографії Пізньої Античності, в основі якої лежить дослідження причин ліквідації влади імператорів Західної Римської (Гесперійської) імперії. Її дослідження бере свій початок з роботи англійського історика Едварда Гіббона (1776) «Історія занепаду і падіння Римської імперії» (англ. The History of the Decline and Fall of the Roman Empire).

Гесперійський імператор Юлій Майоріан (457—461) зробив останню спробу зміцнити державу. Він намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Почалася низка швидких змін імператорів на троні, влада яких поступово втрачала навіть зовнішні ознаки. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою.

У 476 році германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній гесперійський імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак визнання єдиним володарем з титулом імператора східного володаря Зенона. В Італії було утворено власне королівство — держава Одоакра. Цією подією історики традиційно завершають найдовший відрізок історії людства — історія стародавнього світу.

Объяснение: