1) Перебіг битви при річці Ґранік.
Армія Александра зустріла персів на третій день травня з Абідоса і він негайно атакував. Ця тактика зненацька застала персів. Лінія Македонії була обладнана важкими фалангами посередині та кіннотою з обох боків. Перси здійснили підзарядку кіннотою. Потім грецька кіннота повернула ліворуч і почала переміщатися до перської кавалерії, яка після загального просування була задіяна лівою стороною македонської лінії. На недавно звільненому місці бойової лінії відкрилася діра, і македонська піхота пробилася до перської піхоти. Тоді македонська фаланга напала на грецьких найманців. Оскільки багато їхніх лідерів уже загинули, і піхота їх розгромила, обидва боки перської кавалерії відступили, побачивши крах центру.
2) Місто Тір. Облога тривала 7 місяців з січня по серпень 332 року до нашої ери. Причиною стало острівне розташування міста, яке було базою для флоту персів. Александр вирішив побудувати дамбу для його захоплення. Він досяг своєї мети.
3) Основні наслідки та результати Східного походу:
- Зруйнування Перської імперії.
- Вихід імперії Александра Македонського на перше місце.
- Розширення території імперії Александра Македонського, яка включала колишні території Перської імперії, частину території Індії та Грецію.
- Розвиток торгівлі між та всередині нових територій.
- Економічне зростання за рахунок збагачення новими ресурсами та великою кількістю робочої сили.
- Поширення культури еллінізму.
- Поєднання та взаємодія між східною та грецькою цивілізаціями.
4) Через поєднання свого дипломатичного мистецтва та військового генія й використання хитрості, винахідливості. Грецька мова була також інструментом, яким Александр Великий володів з великою метою стати Великим. До розширення його імперії існували сотні мов, до моменту поширення грецької, що сприяло розширенню культури, торгівлі та гегемонії серед завойованих земель.
Приписны́е крестьяне — в России XVII — первой половине XIX века государственные, дворцовые и экономические крестьяне, вместо уплаты подушной подати работавшие на казённых или частных заводах и фабриках, то есть прикреплённые (приписанные) к ним. В конце XVII в. и особенно в XVIII в. правительство для поддержки крупной промышленности и обеспечения её дешёвой и постоянной рабочей силой широко практиковало приписку государственных крестьян к мануфактурам на Урале и в Сибири. Обычно приписные крестьяне прикреплялись к мануфактурам без определённого срока, то есть навечно.
Петр 1 сделал это
