Российская Империя была многонациональным государством даже в большей степени, нежели современная Российская Федерация. Законы Российской Империи ставили религиозный принцип превыше этнического, переписи населения велись по вероисповеданию, и национальному вопросу царское правительство почти не уделяло внимания, даже отрицая существование некоторых наций: так, украинцев и белорусов записывали русскими, различные тюркские народы, например, азербайджанцев, всех считали татарами, казахов и киргизов одинаково называли киргизами. Тем не менее, все перечисленные народы в Российской Империи проживали. Очень остро стояли национальные вопросы финнов и поляков, стремившихся к самостоятельности; после польских восстаний, организованных в попытке добиться независимости, Польша была лишена автономии, а ее территории стали губерниями, приравненными к российским. Финский народ подходил к национальной борьбе более прагматично: финны стояли за свои автономные права, но не устраивали мятежей, опасаясь эти права потерять.
Отдельным этнорелигиозным образованием в составе Российской Империи была так называемая черта оседлости, территории, где дозволялось селиться евреям. Это были территории современных Украины и Беларуси.
Царское правительство пыталось русифицировать многие нерусские территории. Территории Казахстана и Киргизии заселяли русскими казаками, создав Семиреченское казачье войско. Предпринимались попытки русификации Западной Украины (обрусение Волыни).
В религиозном отношении население Российской Империи принадлежало к следующим религиям: православию, исламу, католичеству, протестантизму, иудаизму, буддизму, язычеству. Православными являлись русские, большая часть украинцев и белорусов, грузины, молдаване. К мусульманству принадлежали татары, башкиры, азербайджанцы, казахи, киргизы, население вассальных России Хивы, Бухары и Коканда (современные Узбекистан и Туркменистан). Католичество было распространено в Польше и Литве, протестантизм - в Латвии, Эстонии, Финляндии. Центром иудаизма являлась черта оседлости, ну а буддисты и язычники обитали в тех же регионах, в которых они обитают в России и ныне.
Заснування міст-полісів у Північному Причорномор’ї (VII—V ст. до н.е.) було важливою складовою Великої грецької колонізації. Саме вони служили своєрідним мостом між античним світом і місцевими культурами скіфів і сарматів.
1. ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ В АНТИЧНИХ ПОЛІСАХ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Прочитайте наведені фрагменти джерел, розгляньте зображення і складіть у зошиті план розповіді про господарське життя в античних полісах Північного Причорномор’я.
Із книги «Географія» давньогрецького географа й історика Страбона
…місто Феодосія — з родючою рівниною і гаванню, придатною навіть для сотні суден… Далі до Пантікапея йде родюча країна, уся ця земля багата на хліб… На схід від Пантікапея розміщено гавань і доки* приблизно для 30 кораблів…
Щодо Херсонеса, то за винятком гірської частини, вся його інша частина на морському березі до Феодосії становить рівнину з добрим ґрунтом і надзвичайно багату на хліб…
І в давнішні часи звідси возили хліб до еллінів, подібно до того, як солону рибу з Меотіди…У V ст. до н.е. у Причорномор’ї розвивається сільське господарство, ремесла, внутрішня і зовнішня торгівля. Головними культурами були пшениця, ячмінь, просо, бобові, городина (цибуля, часник та ін.), садові культури.
Розвивалося також тваринництво. Розміщення поселень уздовж берегів, багатих на рибу, сприяло рибальству.
Із праці сучасного українського історика Наталії Яковенко
Географічно торговельні зв’язки підприємливих греків простягалися далеко вглиб до в колишніх територій: грецькі колоністи могли там придбати збіжжя, худобу, мед, віск, рибу, шкіри. З іншого боку, на замовлення знатних скіфів грецькі майстри виготовляли коштовні ювелірні прикраси, розписні амфори, посуд із зображенням сцен зі скіфського життя.
За даними Одеського музею нумізматики
У VI ст. до н.е. в Ольвії з’являються монети у вигляді «дельфінів» і «риб». Наприкінці цього ж століття починає випуск срібних монет Пантікапей. Наприкінці V—IV ст. до н.е. майже всі основні грецькі міста Північного Причорномор’я переходять до карбування власних монет із срібла та міді: Феодосія, Херсонес, Тіра, Ольвія і Пантікапей чеканять також і золоті монети.
2. СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ ПОЛІСІВ. ГРОМАДЯНСЬКА ПРИСЯГА ХЕРСОНЕСЦІВ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО
Наведіть свідчення того, що суспільне життя грецьких полісів Північного Причорномор’я було подібним до материкової
Греції.
Грецькі колонії були полісами. Переселенці приносили на новоосвоєні землі ті порядки, що існували в їхній метрополії. Ольвія та Херсонес розвивалися як демократичні республіки, Пантікапей — як аристократична (до утворення Боспорського царства). Населення міст-держав складалося з трьох основних верств: громадян, метеків і рабів.
Найвищими органами влади в причорноморських полісах були народні збори, у яких брали участь усі вільні громадяни-чоловіки.
Усі державні посади у причорноморських полісах були виборними, а урядовці — підзвітними перед народними зборами.Надзвичайно цінним джерелом про державний устрій Херсонеса є присяга його громадян — напис на мармуровій плиті, знайдений при розкопках, який практично повністю зберігся до наших часів.
Опрацюйте документ за запитаннями:
• Які території управлялися Херсонесом?
• Яким був суспільний устрій Херсонеса (демократичний чи аристократичний)?
• Про які права й обов’язки громадянина поліса йдеться в цьому уривку?
• Що можна дізнатися із джерела про релігійне життя мешканців Херсонеса ?
З присяги громадян Херсонеса
Клянуся Зевсом, Геєю, Геліосом, Дівою [богиня], богами й богинями олімпійськими, героями, що володіють містом, територією та укріпленими пунктами херсонесців.
Я буду однодумним щодо порятунку і свободи держави та громадян і не зраджу Херсонеса, Керкінітіди, Калос Лімена й інших укріплених пунктів і решти території, якою херсонесці управляють чи управляли.
Я не звалюватиму демократичного ладу й не дозволю цього тому, хто зраджує і звалює, й не потаю цього, але доведу до відома державних службових осіб.Я … не розголошуватиму нічого з потаємного ні елліну, ні варвару, що може зашкодити державі.
Я не даватиму або не прийматиму дарів на шкоду державі і громадянам.
Объяснение:
