в итоге начинается кризис 8 века до н.э., кризис, вызванные перенаселённостью.
если кризис существует, общество (тем более такое активное, как греческое) начинает искать выход. он был найден быстро. лишнее избыточное население необходимо было переместить в районы за пределы греции, где были свободные пустующие земли. безземельных граждан перевозят на свободное место, поселение и делят землю между ними. при этом связи между новым и старым поселением остаются. фактически, жители нового полиса сохраняют гражданские права на равне с жителями старого полиса.
метрополия – старое поселение, откуда переселяют людей.
колония – новое поселение, куда переселили избыточное населения.
колонии, постепенно увеличиваясь, превращались в совершенно самостоятельные полисы. в этих полиса опять возникала проблема перенаселённости. и тогда они тоже устраивали свои колонии.
создание таких «филиалов» полиса – вариант позитивный, при этом развивается торговля, денежные отношения. но возможен был вариант и другой (встречались реже в греческой , но были). этот вариант – требование передела земли. между богатыми и бедными семьями возникает вооруженный конфликт. проигравшая сторона изгоняется из полиса… уходит и создаёт новое поселение. у этого нового поселения связей со старым полисом уже не будет, мало того, они буду враждовать.
выход из кризиса был найден, им стала т.н. колонизация.
Ганнібал (247—183 р.р. до н. е.), повне ім'я Ганнібал Барка, карфагенський полководець, вважається одним з найвеличніших полководців в історії. Батько Ганнібала Гамількар Барка командував карфагенськими військами під час Першої Пунічної війни. Його молодшими братами були Магон і Гасдрубал. Ганнібал жив у період найбільшого напруження на теренах Середземномор'я. У віці 9 років дав клятву довічно бути ворогом Риму. Ставши головнокомандувачем карфагенськими військами в Іспанії, розв'язав Другу Пунічну війну, атакувавши місто Сагунт. Одним з його найбільших досягнень став перехід з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію. Протягом перших трьох років війни Ганнібалові вдалося здобути три великі перемоги в Італії — при Требії, Тразименському озері та Каннах у яких проявився талант Ганнібала як полководця. Ганнібал перебував на території Італії протягом 15 років, але римлянам вдалося переломити хід війни, перейшовши у наступ спочатку в Іспанії, а потім і в Африці. Викликаний владою на до Карфагену, Ганнібал зазнав поразки у битві при Замі.
Після війни, Ганнібал займався політичною діяльністю, зокрема займав посаду суфета, допоки у 196 р. до н. е. не був звинувачений в антиримській діяльності і змушений був відправитися у вигнання. У вигнанні Ганнібал служив радником при дворі Антіоха ІІІ і розробляв план війни проти Риму. У 190 р. до н. е. після поразки Антіоха ІІІ у битві при Магнезії знову був змушений тікати. Останній свій притулок Ганнібал знайшов у Віфінії, де у 183 р. до н. е. був зраджений місцевим правителем і не бажаючи здаватися римлянам, покінчив життя самогубством. Ганнібал вважається одним з найвеличніших військових стратегів в історії, а також стоїть в одному ряду з такими полководцями античності як Александр Македонський, Юлій Цезар та Пірр Епірський[2][3] .
Объяснение:
