Представники заможних родин, які
володіли землями і могли
передавати їх у спадок.​

П. Н. Ткачев пропагандировал заговорщическое и террористическое направление. Идеи в чем-то сходились с Лавровым, он так же полагал, что крестьянство не достаточно образованно, чтобы соединится с интеллигенцией в едином порыве революции. За короткие сроки поднять крестьянство на сознательное движение к освобождению невозможно. Идея Ткачева заключалась в следующем - революцию должна провести интеллигенция, захватив тем самым власть и с верху проводить необходимые реформы и преобразования. Он считал, что связь между монархом и народом утеряна, и достаточно свергнуть верховную власть, для решения всех проблем.
Отличало Ткачева от Лаврова то, что он на первое место ставил экономический переворот, а Ткачев политический. Ткачев считал, что итогом революции будет установление диктатуры заговорщического меньшинства, а не диктатура революционного класса. У этого образованного во всех аспектах меньшинства были преимущества перед трудящимся классом.
Таким образом, революционная концепция Ткачева сводится к следующему: во-первых, признание заговорщической организации революционного меньшинства; во-вторых, необходимость захвата этим меньшинством государственной власти в целях перестройки жизни на новых, социалистических началах, и, в-третьих, признание диктатуры революционного меньшинства.

Розпочалося 29 листопада 1830 у Варшаві, охопило Королівство Польське, з 26 березня 1831 — Литву і поширилося на землі Правобережної України та Білорусі. Повстання вибухнуло на хвилі європейських революційних і національних рухів, спрямованих проти домінування трьох абсолютистських імперій на континенті — Росії, Австрії та Пруссії й мало на меті відновлення Республіки Обох Народів (Речі Посполитої Обох Народів). Безпосередніми причинами повстання стало порушення дарованої царем Олександром І конституції Королівства Польського (1815), придушення ліберальної польської опозиції та патріотичних організацій, запровадження цензури й репресивно-поліційних порядків.