Тест тапсырмасы 1. Шілікті патша қорғандары Қазақстанның қай аймағында орналасқан?
a) Батыс Қазақстан
b) Оңтүстік Қазақстан
c) Батыс Қазақстан
d) Шығыс Қазақстан

2. Шілікті қорымында барлығы неше оба бар?
a) 52
b) 28
c) 69
d) 51

3. Шілікті қорғанынан 1960 жылы қазылған оба қалай аталады?
a) "Алтын қорған"
b) "Алтын адам"
c) "Патша қорған"
d) "Мұртты оба"

4. Шілікті обасы қай ғасырлар аралығына жатқызылады?
a) б. з. б. VIІІ—VI ғасырлар
b) б. з. б. VII—V ғасырлар
c) б. з. б. V—VI ғасырлар
d) б. з. б. VI—V ғасырлар

5. Шілікті обасындағы аң стиліндегі бірқатар көркем туындылар қай тайпаларға жатады?
a) Ғұн
b) Үйсін
c) Сақ
d) Сармат

6. Алматы облысы Іле өзенінің жағалауынан 3 км жерде, Желшағыр тауының бөктеріндегі Шылбыр қойнауында орналасқан ескерткіш
a) Шілікті
b) Сексеуіл
c) Қаратау
d) Бесшатыр

7. 1957, 1959 — 61 жылдары Жетісу археологиялық экспедициясы кімнің жетекшілігімен зерттелді?
a) Ә.Марғұлан
b) К.Ақышев
c) З.Самашев
d) Е.Бекмаханов

8. Алынған ғылыми деректер ежелгі қай тайпалардың әлеуметтік топтарға жіктелуі, шаруашылығы, тұрмыстық салт-дәстүрлері, діни наным-сенімі, архитектуралық жетістіктері, тұтынған қару-жарағы мен құрал-жабдықтары жайлы құнды мәліметтер беред?
a) Ғұн
b) Сақ
c) Үйсін
d) Сармат

Транше́йна війна́, або Позиці́йна війна́ — війна, в якій збройна боротьба ведеться переважно на суцільних, відносно стабільних фронтах з глибокоешелонованою обороною. Як правило, характеризується високою щільністю військ і розвиненим інженерним забезпеченням позицій.Під час ведення позиційної війни військово-політична і стратегічна обстановка залишаються стабільними впродовж тривалого часу. Військові дії з обох сторін послідовні і малорезультативні, наступальні операції неефективні, і навіть при сприятливому завершенні призводять до обмежених результатів. Стратегічною метою позиційної війни стає демографічне і економічне виснаження супротивника.

Перехід до позиційної війни пояснюється нездатністю (при існуючому балансі сил і рівні розвитку зброї та військової техніки) обох сторін здійснювати прориви оборони суперника або розвивати тактичні прориви в оперативні.

Характерним прикладом позиційної війни можуть служити бойові дії в Першу світову війну на західному фронті з кінця 1914 року і на східному фронті з кінця 1915 року

В 50-х годах XIV века началось наступление Литовского государства на Приднепровье. Золотая Орда вступила в полосу феодальных междоусобиц и фактически распалась на несколько улусов. В 1355-1356 годах литовский князь Ольгерд завоевал Чернигово-Сиверщину, а в 1362 году захватил Киев и всю Киевскую землю. Летом 1362 года войско Оль-герда разгромило отряды нескольких татарских ханов. К Литве окончательно отошли Киевщина и Подолье. Местные князья сохранили свои владения. Это произошло потому, что большинство украинских земель добровольно входили под власть Литвы. Из двух зол они выбрали то, которое меньше. Большим злом было господство татар. Литовское правительство придерживалось правила «мы старину не рушим, а нового не вводим» . Тем землям, которые добровольно входили в Литовское государство, литовский князь выдавал так называемые областные привилеи. Эти при-вилеи были «рядом» , договором между великим князем литовским и местной знатью, по которому украинские князья и бояре обязывались служить великому князю, князь — охранять их землю от татар. Земли — Чернигово-Сиверская, Киевская, Подолье получили автономию. Государственный строй, общественный строй, правовая система остались такими, какими они были до вхождения в состав Литвы.
60
С присоединением земель к Литве (а именно: Юго-Западной и Западной Руси) Литовское княжество стало великим Литовско-Русским государством.
9/10 его населения составляли украинцы и белорусы. Не изменилась система княжеского управления, только место Мономах овичей заняли Гедиминовичи. Русские бояре охотно шли в литовское войско, вступали на службу к новому правительству. Государственным языком здесь был древнерусский (близкий к украинскому и белорусскому) . Русская Правда стала основным источником права, литовская знать крестилась русскими именами, принимала православную веру.
Русские земли, с их высоким уровнем культуры, правом оказали огромное влияние на политическую и общественную жизнь Литовского государства. Так создавалось могущественное Литовско-Русское государство, основной ячейкой которого стала русская государственность. Князь Ольгерд был убежден, что «вся Русь должна принадлежать Литве» , и во второй половине XIV века он начал ее «собирание» , значительно раньше Московского княжества, которое стало на путь такой политики только в XV веке.