1)
У ХVІ ст. суконне виробництво було основним в містах і селах. Створювались місцеві промислові центри, які спеціалізувались на певних видах. Широкі й тонкі сукна – на південному заході і в центрі – Уімпшир, Сомерсет, Глостер, Оксфорд. На сході Англії – камвольні тканини, бумазея, каразея, байка (Норфолк, Сеффолк, Ессекс, Кент). На півночі – грубі шерстяні тканини.
2)
ХVІ ст. шерстяні тканини вироблялись і в цехах і на підприємствах-мануфактурах. У ХVІ ст. був виданий ряд статутів, що обмежували права ремісничих гільдій, зокрема пунктів про учнівство. У 20-і рр. ХVІ ст. посилилась диференціація всередині гільдій. Підмайстри намагались працювати самостійно, переселялись у приміські села, таємно брали замовлення. Багаті суконники порушували цехові правила – брали найманих робітників.
3)
У ХVІ ст. місцем розміщення позацехового ремесла стало село. Ця форма охопила процес виготовлення пряжі. Половина сукон в Імпширі, Глостері, Сомерсеті була з пряжі, купленої у "неорганізованих" сільських прядильщиків.
