Яка головна проблема турбувала правлячі кола Австро-Угрорщини?

ответ: на какую тему сочинение?

Объяснение:

Казахский: Қысқы - тамаша уақыт. Аспаннан жұмсақ, пушистый қар қалың қабыршақтарға түседі. Барлық көшелер қардың ішінде. Үйлер, ағаштар - барлығы қардың қалың қабатымен жабылған. Менің ойымша, тек қана ресейлік қыс өте әдемі. Ол талантты суретшінің дайындаған мерекелік картасынан түсіп қалады. Тек қана ресейлік қыс ғана суық емес, сондай-ақ оның керемет сұлулығы бар.

Русский: Зима – это чудесная пора. С неба крупными хлопьями сыпется мягкий, пушистый снежок. Все улицы – в сугробах. Домики, деревья – все покрыто толстым слоем снега.

Мне кажется, что только русская зима по-настоящему прекрасна. Она как будто бы сошла с праздничной открытки, нарисованной талантливым художником. Только русская зима может похвастаться не только своими холодами, но и

Незадовго до руйнування Січі, козацький флот майже всім складом був переведений на Дунай. Османський султан виділив козакам під Задунайську Січ острів святого Юрія з Сулинським і Георгіївським гирлами Дунаю та видав клейноди — булаву, бунчук, печатку та висвячену Константинопольським патріархом корогву. Частина запорожців невдовзі склали основу Полтавського та Херсонського полків.

Організація й швидке зміцнення Задунайської Січі викликало все більші симпатії в українського населення і унеможливлювало участь у війні українців на стороні Росії[джерело?]. Таким чином руйнація Запорізької Січі та утворення непідконтрольної Петербургу Задунайської Січі призвели до того, що південно-західні кордони Російської імперії виявились безборонними. 31 жовтня 1776 року Потьомкін про це доповідав Катерині ІІ.

Спроба утримати козаків від еміграції за Дунай та на Забужжя не дала результатів. Тоді Катерина II 5 травня 1779 року і 27 квітня 1780 року видала маніфести з проханням до козаків повернутися у рідний край, обіцяючи дати кожному з них землю і службу за російськими чинами. Ці заклики також не дали результатів.

Задунайська Січ з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року.