ответ: Переход Китая от плановой экономики к рыночной начался в конце 1978 года.
В 1979 году китайское руководство провело серию дополнительных, постепенных реформ, которые, в конце концов, вылились в переход к рыночной экономике.
В качестве главной цели во внутренней политике Китая был избран курс на подъем производительных сил путем проведения комплекса экономических реформ рыночного типа.
Стратегически дальновидным оказалось решение китайского руководства о постепенном осуществлении реформ, с учетом национальной специфики, в соответствии с народной мудростью, выраженной в формуле: «Переходить реку, нащупывая камни».
В период с 1979 по 1983 годы промежуточная цель реформ виделась в дополнении остающегося преобладающим планового регулирования экономики регулированием рыночным под контролем государства.
Практика начального этапа преобразований включала в себя расширение хозяйственной самостоятельности предприятий, создание специальных экономических зон, оживление индивидуального и коллективного укладов в народном хозяйстве, первые попытки внедрения рыночных принципов в ценообразование и сбыт продукции машиностроения и ненормируемых бытовых товаров.
Наиболее крупным прорывом явилось распространение семейного подряда в деревне, приведшее к быстрой ликвидации прежней недостаточно эффективной системы сельских народных коммун.
Провозглашенная в постановлении задача создания системы «социалистического планового товарного хозяйства» в период с 1984 по 1991 годы сыграла роль официальной целевой модели экономической реформы в КНР.
Объяснение:
В «Іліаді» Гомер описує останній 41 день Троянської війни. Автор захоплено змальовував не лише ахейців Ахілла й Патрокла, але й їхніх ворогів-троянців — царя Пріама та воїна Гектора. Напівбог Ахілл після дев’яти років війни відмовився продовжувати боротьбу та передав свої обладунки найближчому другові Патроклу, який очолив ахейців і повів їх на штурм Трої.
Біля брами міста Патрокл зустрівся у двобої з троянським героєм Гектором, від руки якого й загинув. Це змусило Ахілла знову взятися за зброю. Він помстився за смерть свого друга, убивши Гектора. Але сам недовго прожив після цього: отруйна стріла брата Гектора — Паріса, спрямована самим богом Аполлоном, наздогнала його. Гомер описав ці події, прославляючи не саму війну, а мужність, відвагу, силу, гідність та почуття обов’язку греків і троянців.
Продовженням оповіді про Троянську війну була «Одіссея» — опис казкових пригод царя Ітаки Одіссея. Десять років цей грецький герой воював із Троєю. Після взяття міста він вирішив повернутися додому, до Ітаки, але його мандрівка затяглася ще на десять років. Під час плавання він заблукав і потрапив на острів лотофагів, де, скуштувавши лотоса, втратив пам’ять і забув про батьківщину. Потім Одіссей відвідав острів циклопів. Зі своїми товаришами він прийшов до печери одноокого велетня Поліфема, сина бога морів Посейдона, де й був захоплений чудовиськом. Лише завдяки кмітливості та хитрості Одіссея їм удалося осліпити циклопа та врятуватися. Після цього Одіссей зі своїми товаришами відвідав острів бога вітрів Еола, боровся з племенем велетнів-людожерів, потрапив у володіння чаклунки Кірки, яка перетворила його супутників на свиней, побував у підземному царстві бога Аїда. Дивом стало те, що він лишився живим після зустрічі з потворами Сциллою та Харибдою. Через десять років поневірянь Одіссей під виглядом жебрака повернувся до Ітаки, де на нього чекала вірна дружина Пенелопа.
За казковими пригодами, описаними в поемах, ми бачимо життя, побут, вірування та ідеали давньогрецького суспільства. Тому «Іліада» та «Одіссея» є неоціненним історичним джерелом. У поемах Гомера, крім опису Троянської війни та пригод героїв, містяться цінні відомості про грецьке суспільство в початковий період панування дорійців. Тому в його творах не знайшли відображення досягнення Мінойської й Ахейської цивілізацій, немає опису величних палаців, не згадуються високоосвічені люди.
