Схід — сторона світу, де сонце сходить, тобто де починається життя. У «Словнику символів» знаходимо цікаве тлумачення Сходу-Заходу: «Чому наші голови до болю у хребцях повернені на Захід? Скільки б ми не дивилися на Захід, ми ніколи не побачимо Сонця, яке сходить. Сонце завжди сходило, сходить і буде сходити лише на Сході… Світло завжди йшло зі Сходу! Так кажуть мудрі. І в прямому, і в алегоричному значенні. Жодна релігія не прийшла до людства із Заходу. Окрім, щоправда, «релігії» прагматизму. Страшна релігія. Така «релігія» сприяє лише закам’янінню духу і гасінню вогнів серця, вона знищує Культуру — Культ Світла». Схід і Захід у баладі Кіплінга стають символом вічної непримиренної боротьби різних начал у світі. Однак автор знаходить місце на Землі, де з’єднуються Захід і Схід, це не стільки місце географічне, скільки духовне — це людська душа, де стає можливим подолання протиріч, смерті, ненависті, темряви.
Объяснение:
