Государственный строй в России XVII века представлял собой сословно-представительную монархию, в которой сочетались феодализм (поместное войско, боярские вотчины) и централизованная государственная бюрократия (приказная система). Этот строй оставался в сути своей неизменным со времён Ивана Грозного, который и учредил основы этого государственного строя, до Петра I, который создал новое государство - Империю. Однако в Смутное время учреждения этой монархии, номинально продолжая существовать, практически не работали: например, Земский собор не созывался, работа приказной системы была блокирована при Семибоярщине в результате осады Москвы народным ополчением. Строй был тот же самый, просто не работал из-за кризиса в государстве.
Після ліквідації Тайра, Мінамото но Йорітомо отримав від Імператорського двору право призначати в усі провінції країни своїх військових губернаторів сюґо і земельних голів дзіто, які виконували функції наглядачів над приватними і державними землями. Винищивши могутній рід муцівських Фудзівара і підкоривши регіон Тохоку, він став повноправним лідером самураїв Японії. 1192 року Йорітомо був призначений на посаду «Великого сьоґуна — завойовника варварів» і заснував перший самурайський уряд, Камакурський сьоґунат.
Воїни самураї запровадили сьоґунат, тим самим видвинувши основну владу. Це не зовсім досягнення Японії, але досягнення Японців у своїй внутрішній політиці.
У середині 13 століття в Азії виникла могутня Монгольська імперія, посольства якої неодноразово прибували до Японії з вимогою визнати верховенство Великого хана. Імператорський двір і сьоґунат були одностайними щодо збереження незалежності країни, тому усіх послів страчували. У відповідь, у 1274 і 1281 роках монголи двічі вторгалися до Японського архіпелагу, але були розгромлені самурайськими військами і тайфунами камікадзе, які знищили флот нападників. Незважаючи на перемогу, сьоґунат не роздав нагород підлеглим, чим похитнув довіру до себе.
