Характерною особливістю давньоруського обласного літописання був нерозривний його зв'язок із київською традицією історичної писемності, яка знайшла свій класичний вияв у "Повісті минулих літ". За київським зразком створювалися літописи у Новгороді, Переяславі Руському, Володимирі на Клязьмі, Володимирі Волинському, Галичі й інших містах. Традиція київського літописання розходилася із столиці Русі нерідко разом із мудрими книжниками. Літопис Переяслава Руського започаткував єпископ Сильвестр, який мав безпосередню причетність до редагування та, можливо, й написання ряду статей "Повісті...", у Володимирі на Клязьмі літописанням займалися вихідці з Києва — Кузьмище Киянин і єпископ Симон; одним із авторів Галицько-Волинського літопису був киянин
Объяснение:
Давньоруське літописання справді нагадує велетенське вікове дерево, коріння якого глибоко проросло в київський духовний ґрунт, а потужний стовбур розгалузився рясними гілками по усіх давньоруських землях.
