Писистрат – наиболее талантливый и амбициозный политический лидер того времени. Представитель древнего аристократического рода и дальний родственник Солона, он завоевал большую популярность у демоса, особенно после того, как проявил незаурядные полководческие в войне с Мегарами. Используя популистские лозунги, Писистрат преуспел в борьбе с соперниками и в конце концов получил от народного собрания разрешение обзавестись отрядом телохранителей, вооруженных дубинами. С этим отрядом он захватил в 560 г. до н. э. афинский Акрополь и объявил себя правителем государства. Правда, вскоре после этого аристократы, объединив свои силы, свергли Писистрата. Однако через несколько лет, вступив в соглашение с Алкмеонидами, он сумел вернуться к власти, но и на этот раз ненадолго: был свергнут и изгнан из Аттики. Лишь в 546 г. до н. э. Писистрат во главе сильного войска вторгся на территорию афинского полиса и окончательно утвердился в качестве тирана. Он правил до своей смерти, а умирая, передал власть сыновьям Гиппию и Гиппарху, основав, таким образом, династию Писистратидов.
Відповідь:
Після поразки боротьби за українську державність західноукраїнські землі увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. На решті земель було створено Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР). Вона мала територію 452 тис. км2, а кількість її населення, за переписом 1920 р., становила 25,5 млн осіб. Усі утворені на землях колишньої Російської імперії радянські республіки були формально самостійні, але фактично внаслідок панування в кожній із них Комуністичної партії утворювали єдину державу без спільної назви. Спочатку вона існувала у формі військово-політичного союзу, а з 1921 р. — як договірна федерація.
Пояснення:
