Меценаты Морозовы. Образование.

Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат

У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя

Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.

Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.

Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.

Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.

Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.

З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).

Флорентийская уния- соглашение об объединении католических и православных церквей на соборе во Флоренции в июле 1439 г Заключена на условиях принятия православием догм католического вероучения — о филиокве, чистилище, главенстве папы — при сохранении православных обрядов, греческого языка при богослужении, брака священников и причащения всех верующих — как духовенства, так и мирян «под обоими видами», т е хлебом и вином Папство стремилось посредством унии подчинить православную церковь и православные страны своему влиянию Греческое духовенство и византийский император Иоанн Палеолог согласились на унию, надеясь получить от Западной Европы в борьбе против турок Акт об унии подписал и русский митрополит Исидор, грек по национальности Однако русское духовенство и великий князь Василий II Темный отказались принять Ф У, Исидор был низложен Только в некоторых юго-западных областях Руси, подчиненных в то время литовскому князю, уния была принята Вскоре Ф У была отвергнута и в Византии: Иерусалимский собор православной церкви 1443 г предал ее проклятию. Вроде так