Сравните персидскую империю и римскую империю

Дмитро Вишневецький був старшим з 4-х синів князя Івана Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни — доньки Семена Олізаровича (Олізарія) та княгині Острозької, сестри князя Костянтина Острозького. Дід Дмитра —Михайло Вишневецький-Збаразький, разом з його батьком, дядьками Федором, Олександром, брали участь у Вишнівецькій баталії. Каспер Несецький називав його батьками князів Олександра Вишневецького та його дружину Скорутянку. Відомий як перший організатор козацьких військ. Його попередники — Предслав Лянцокоронський, Остафій Дашкович, залучаючи козацькі загони до своїх військових операцій, використовували їх як силу допоміжну. Вишневецький спирався на козацтво як на головну силу, якою він підпирав власні політичні амбіції. Козацький літописець XVIII ст. Граб'янка називав його навіть козацьким гетьманом, у джерелах XVI ст. такий титул «Байди» не трапляється. Не підтверджено джерелами твердження про те, що він заснував Запорізьку Січ. Зв'язок Дмитрової фортеці з Січчю був лише ідейним. Діяльність Вишневецького лише вказала напрям, у якому пішов подальший розвиток українського козацтва, i дала йому потужний поштовх у цьому напрямі. Це просування козацтва на Низ Дніпра і врешті колонізація придніпровських степів, утворення організації не лише військової, але й політичної з міжнародними зв'язками, заснування козацької фортеці — справжньої Січі в Запоріжжі. Навіть його останній похід, що скінчився катастрофою в Молдавії, став прологом низки молдавських походів, здійснених козаками у наступні кілька десятиріч; найвідомішими з них були походи Івана Підкови (1577) та Тимоша Хмельницького  (1653 р.).

Эпоха Петра Первого в истории России, личность этого выдающегося государственного деятеля, полководца, дипломата пользуется вниманием как в отечественной, так и в зарубежной исторической науке.Изучение этой эпохи имеет богатую традицию - ведь началось оно еще при жизни самого великого реформатора; сейчас же литература о Петре Великом и его времени может составить целую библиотеку.Большие достижения во многих областях общественной и государственной жизни, превращение России из расположенной на задворках Европы страны в великую мировую державу, ставшее своего рода феноменом истории, объясняют устойчивый повышенный интерес к эпохе Петра в мировой исторической науке.Почти все крупнейшие ученые - историки, специалисты по истории России за рубежом, начиная с восемнадцатого столетия и до наших дней так или иначе откликались на события петровского времени.Зарубежной литературе о России эпохи Петра Великого, несмотря на различия в подходе ученых к оценке событий того времени, присущи некоторые общие черты. Отдавая должное правителю, тем успехам, которые были достигнуты страной, иностранные авторы, как правило, с некоторой недооценкой или с открытым пренебрежением судили о допетровской эпохе в истории России.