
Человек сейчас завсит от техники. Мы ее создаем и пользуемся ей. Сейчас невозможно представить современный мир без, например, компьютеров, телевизоров, радиоприемников. Многим кажется что мы могли бы прожить без техники но вероятно это не так. Сама по себе техника существовать не может. Без контроля человека она приходит в негодность, соответственно пользоваться ей становиться не возможно, именно поэтому имеется спрос на новую технику. Техника сейчас контролирует большинство процессов связаных с жизнедеятельностью человечества например работу АЭС, так как малейший сбой приведет к утечке радиоактивных веществ. Человеку жить БЕЗ техники сложно, номожно вот мое мнение.
Брест-Литовський мирний договір від 27 січня (9 лютого) 1918 р. – мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, підписана Бресті (Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 рр.
Делегація УНР складалася із представників Центральної ради та Генерального секретаріату: прем’єр-міністра В. Голубовича (голова), М. Левитського, М. Любинського, М. Полоза, С. Остапенка та О. Севрюка (став головою наприкінці переговорів, підписав договір). За партійним складом це були есери і соціал-демократи. Принциповою позицією делегації був її статус представництва самостійної держави.
Підписанню Центральними державами договору з УНР передувало визнання її повноправним часником переговорів (всупереч заяві Л. Троцького про присутність в радянській делегації представників від українського радянського Народного Секретаріату). Також в ході переговорів в Бресті-Литовському радянська делегація змушена була визнати легітимність представництва УНР і незалежність самої республіки.
З умовами договору, до складу УНР відходили Холмщина і Підляшшя, а Галичина і Буковина виділялися в окремий коронний край у складі Австро-Угорської імперії.
Натомість УНР зобов’язувалася постачати Центральним державам промислову і сільськогосподарську продукцію.
Брестський договір, підписаний 3 березня 1918 р. між Центральними державами та РРФСР, зобов’язував раднарком останньої визнати законність Центральної Ради і її Народного Секретаріату, припинити політичну пропаганду в УНР, вивести з неї радянські війська і підписати мирний договір.
Объяснение: