_Руский_ Как вы считаете, была ли Украина независимым суверенным государством в начале 20-х годов? Объясните.
_Українська_
Як ви вважаєте, чи була Україна незалежною суверенною державою на початку 20-х років? Поясніть.​

Китай – это единственная в мире страна, которая вытащила больше людей из нищеты, чем любое другое государство. Здравый смысл говорит, что если вы обеспечиваете лучший уровень жизни всё большему количеству граждан, исчезают все ограничения для экономических достижений.Ещё в 1978 году было предельно ясно, что значительная часть китайцев бедна: ВВП на душу населения в стране был аналогичен этому показателю в Замбии. Это в два раза ниже, чем в среднем по Азии, и на две трети – чем даже в среднем по Африке. Тем не менее, Китай добился того, в чём потерпели неудачу западные страны, распределив поровну ресурсы и подняв над чертой бедности более 800 миллионов человек к 2014 году. Почти полная ликвидация нищеты в Китае – это беспрецедентное достижение. Подобного успеха не смогли достичь некоторые страны с населением менее 100 миллионов человек. Тот факт, что Китай отличается от других государств в плане распределения ресурсов и искоренения нищеты, означает, что его экономика будет продолжать расти.Прямым результатом снижения уровня бедности в Китае стали астрономические темпы экономического роста и увеличения количества населения. Официальные данные показывают, что экономика КНР растёт впечатляюще высокими темпами – в среднем 7% в год, с несколькими взлётами и падениями. На некоторых пиках, согласно данным МВФ, экономика страны фактически достигла отметки в 13%. Западные страны могут только мечтать о таких объёмах. С таким уровнем жизни, улучшением качества здравоохранения, снижением уровня нищеты и преступности, а также множеством возможностей, неудивительно, что в Китае проживает самое большое население на планете.Спросите любой бизнес, где они берут материалы и комплектующие, и, вероятнее всего, окажется, что их поставляют из Китая. Большинство компаний, как из развивающихся стран Африки, так и из сверхдержав вроде США, полагаются на товары и ресурсы с Востока.

Большинство людей и не знают, что это не простое совпадение. Китай десятилетиями специализировался на трудоёмком производстве и экспорте дешёвых товаров. Это привело к стратегии роста, основанной на изучении, сборке и продаже самых дешёвых на планете товаров остальным странам мира. Сотни государств на планете импортируют товары и оборудование из Китая на миллиарды долларов. Что может быть лучше для роста экономики?Как и во многих развитых странах, мощный частный сектор имеет важное значение для любой экономики. В Китае приватные фирмы производят более двух третей всего ВВП страны, что стало основной движущей силой роста. На частный сектор приходится более 90% китайского экспорта. И это ещё не все. По данным Национального бюро статистики КНР, частный сектор — крупнейший источник занятости в стране (36%), которКак и в любой другой стране, рост уровня услуг отражается на росте благосостояния, а также на уровне располагаемого дохода домохозяйства. Помимо того факта, что Китай сейчас является вторым по величине импортёром и крупнейшим экспортёром товаров, здесь также наблюдается бум в развитии потребительского среднего класса.

Сегодня многие китайские потребители тратят всё больше и больше денег на привлекательный образ жизни, постепенно переходя к премиальным сегментам. Это свидетельствует о росте уровня благосостояния людей. А с более счастливым, здоровым и довольным населением бум в экономике Китая будет продолжаться десятилетиями.ый приносит более 80% прибыли экономике.

Наприкінці правління Володимира Великого Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу Володимир помер.

Після смерті свого батька Володимира найняв 1000 варягів (відповідно до Леонтія Войтовича значну частину їх складали вояки норвезького ярла Свейна Хладаярла)[9] і 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий у жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів київський великокняжий престол, але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на до Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий став київським Великим князем.

Прагнучи об'єднати всі руські землі під своєю владою, Ярослав Володимирович вів боротьбу проти свого брата тмутороканського князя Мстислава Володимировича. Після битви, яку Ярослав програв, під Лиственом біля Чернігова 1024 року. Ярослав мусив відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра, крім Переяславщини. Згодом, після укладеного 1026 року у Городку під Києвом миру, почалося порозуміння і співпраця між братами. Ярослав Мудрий допомагав Мстиславові у боротьбі з касогами і ясами у 1029 році, поширивши свої володіння до Кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й поширенні держави Ярослава Мудрого на захід від Дніпра. 1030 року на півночі Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував місто Юріїв (нині — Тарту), у 1030 — 1031 роках війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські городи, які 1018 року захопив Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від королівства Польського смугу землі між ріками Сяном і Бугом. За відомостями, що містяться у «Повісті минулих літ», він в 1030 році відвоював місто Белз, а в 1031 заклав місто свого імені Ярослав. Полонених під час походу ляхів, у якості щиту від кочівників, було поселено у Пороссі[10].

Після смерті Мстислава у 1036 році Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави, окрім Полоцького князівства, яке виділено Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036 року, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 році Софійський собор. Хоча останні дослідження Софії Київської с це твердження літопису. За аналізом графіті, а також за іноземними писемними пам'ятками, насамперед німецькими (Хроніка Тітмара Мерзебурзького), Собор святої Софії був закладений раніше.

У 1038–1042 роках Ярослав вів успішні походи проти литовських племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. 1043 року він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився поразкою, багато воїнів потрапило в полон чи загинуло. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон, будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; та посилюючи посульську фортифікаційну лінію над Сулою: Лубни, Лукомль, Воїнь.

Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Завершено розпочате Володимиром Великим розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали були ще за Володимира[11] (за одним з них прокладено сучасну вулицю Ярославів Вал), а Ярослав поставив на них лише заборола. Збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, в якому згодом поховали в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину (Інгігерду 1001–1050). Це був акт порушення задуму собору. Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління засновано міста Корсунь, Гюргів (нині — Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.

Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. По смерті Ярослава Мудрого залишилися п'ять синів, між якими розгорнулась боротьба за владу. Цей період відомий в історіографії як Тріумвірат Ярославичів[12], з якого почався розпад Київської Русі і через півтора століття вона фактично перестала існувати як єдина держава.