Объяснение:
А. «Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою...».
З'їзд князів Київської Русі, у листопаді 1097 року в місті Любечі. Метою якого було домовитися про припинення міжусобиць і об'єднання для боротьби проти половців.
Б. «Перестали князі невірних воювати, стали один одному казати: “Се моє, а се теж моє, брате!» Стали вони діла дрібні вважати за великі, на себе самих підіймати чвари, - а невірні з усіх сторін находили, землю Руську долали».
Мова йде про політичну роздробленість Київської Русі
В. «Що то шумить, що то дзвенить перед зорею ранньою? Ігор полки свої повертає, жаль йому брата любого Всеволода. Бились день та бились і другий, а на третій, в південну годину, похилились Ігореві стяги!».
Невдалий похід на половців князя Ігоря у 1185 році
Г. «Заснована ж була сія божественна церква Богородична в літо 1073. У дні благовірного князя Святослава, сина Ярославового, який своїми руками почав рів копати, стала будуватися церква ця»
Споруждення Успенського собору Києво-Печерського монастиря
Восстание комунéрос (исп. Guerra de las Comunidades de Castilla) — восстание кастильских городов во главе с Толедо в 1520—1522 годах, против императорской власти императора Священной Римской империи Карла V, являвшегося также испанским королём под именем Карл I. Восставшие создали «Священную хунту» (исп. La Santa Junta de las Comunidades), к которой присоединились почти все города Кастилии, в том числе столица Вальядолид. Восставшие настаивали на том, чтобы Карл V жил в Испании, протестовали против абсолютизма Карла и его нидерландских советников во имя национальных учреждений Иберии; требовали отстранения иностранцев от управления, регулярного созыва кортесов, расширения городского самоуправления, запрета вывоза золотой монеты за границу. Движение коммунеросов приняло совершенно демократический характер.
Восставшие провозгласили Хуану Безумную правительницей Испании. Широкий размах движения, принявшего с 1521 года антидворянский характер, побудил дворянство перейти на сторону короля. В битве при Вильяларе (23 апреля 1521) силы Коммунерос (восстание городов Кастилии), возглавлявшиеся Хуаном Падильей, были разгромлены, сам он и другие вожди Хунты взяты в плен и казнены. В 1522 году сопротивление восставших было окончательно сломлено. Правительственные репрессии продолжались до 1526 года.
