1) Опишите ход восстания. 2) Определите какую проблему царское правительство обозначило словами «хивинское влияние»

В тяжелую годину Гермоген стал живым хранителем устоев русской государственности, сумев возвыситься над борьбой партий. Это качество проявилось в нем еще в годы царствования Василия Шуйского. Шуйский не был сильным государственным деятелем, он часто терпел военные и политические неудачи. Народ не любил этого царя. Но святитель Гермоген последовательно поддерживал его, часто идя наперекор общественному мнению, потому что легитимный царь был тогда единственной опорой в преодолении политического смятения боярской элиты.
Он делал все возможное, чтобы не допустить разрушения духовной, национальной и культурной подлинности нашего народа, которое было бы неизбежным при иностранной иноверной власти. Польский же король Сигизмунд, однако, считал, что Россия уже лежит у его ног, и обсуждать что-либо нет смысла. После битвы при Клушино, выигранной польскими войсками, он требовал безусловного подчинения. И тогда святитель Гермоген дал понять, что за этой чертой нет места компромиссам — есть только сопротивление.
Зимой 1610/11 года Первоиерарх стал вдохновителем поднимавшегося всероссийского сопротивления интервентам и изменникам.
Подвиг святителя стал той свечой, от которой возгорелось пламя национально-освободительного движения.
Он вернул русским людям надежду и исцелил наших предков от малодушия и разобщенности, порожденных годами Смуты.

Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.

Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.

Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.