ответить на вопросы ТЕМИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ І ПИТАННЯ
ДО ЗАЛІКУ ТА ІСПИТУ З ДИСЦИПЛІНИ
“ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН”

1. Поняття держави і права.
2. Походження держави і права.
3. Особливості держави і права Давнього Сходу.
4. Державність Давньої Месопотамії.
5. Давньоєгипетська держава.
6. Державність Давньої Індії.
7. Державність Давнього Китаю.
8. Правові системи держав Давнього Сходу.
9. Особливості держави і права античного світу.
10. Афінська республіка.
11. Спартанська держава.
12. Право Давньої Греції.
13. Римська державність республіканської доби.
14. Римська держава доби Імперії (принципат).
15. Римська держава доби Імперії (домінат).
16. Римське право.
17. Візантійська держава.
18. Візантійське право.
19. Арабський халіфат.
20. Державність середньовічної Індії.
21. Державність середньовічного Китаю.
22. Середньовічна Японська держава.
23. Загальні риси держави і права середньовічної Західної Європи.
24. Франкська держава.
25. Середньовічна Французька держава.
26. Середньовічна Німецька держава.
27. Середньовічна держава в Англії.
28. Ранньофеодальне право в Західній Європі.
29. Право середньовічної Франції.
30. Право середньовічної Німеччини.
31. Право середньовічної Англії.
32. Англійська державність доби абсолютизму.
33. Революція в Англії середини ХVІІ ст. і “Славетна революція” та їхні наслідки.
34. Еволюція британської державності у ХVІІІ ст.
35. Велика Британія у ХІХ – на початку ХХ ст.
36. Британська державність ХХ – початку ХХІ ст.
37. Північноамериканські колонії Англії та їхня боротьба за незалежність. Утворення США.
38. Державність США (до Громадянської війни).
39. Еволюція державності США у 1865-1945 рр.
40. Державність США у середині ХХ – на початку ХХІ ст.
41. Французька держава часів “старого режиму” (ХVІ-ХVІІІ ст.).
42. Французька революція. Наполеонівська доба.
43. Франція доби Реставрації, ІІ Республіки та ІІ Імперії.
44. ІІІ Республіка у Франції.
45. Французька державність часів ІV та V Республік.
46. Німецькі держави у ХVІ – середині ХVІІІ ст.
47. Австрія і Пруссія (середина ХVІІІ – середина ХІХ ст.).
48. Боротьба Пруссії за об’єднання Німеччини. ІІ Райх.
49. Ваймарська республіка. ІІІ Райх.
50. Німецька державність повоєнної доби.

Внауке принято называть «религиозными войнами» ряд вооружённых столкновений в европе xvi и xvii веков, вызванных религиозной реформацией xvi века, между протестантами и католиками, как междоусобных, так и международных. реконки́ста - процесс отвоевания пиренейскими христианами (испанцами, каталонцами и португальцами) земель на пиренейском полуострове, занятых маврскими эмиратами.  реконкиста началась сразу же после завоевания большей части пиренейского полуострова арабами в первой половине viii века и шла с до 1492 года, когда фердинанд ii арагонский и изабелла i кастильская изгнали последнего мавританского властителя с пиренейского полуострова и объединили бо́льшую часть испании под своей властью. в науке термин «религиозные войны» к реконкисте не применяется. 

В течение XI в. в разных концах Киевской Руси возникали очаги сопротивления христианизации. Они имели не столько религиозный, сколько социальный и политический смысл; были направлены против угнетения и распространения власти киевского князя. Во главе народных возмущений, как правило, стояли волхвы.

После принятия христианства, уже при Ярославе Мудром, в Киеве была создана митрополия во главе с присланным греком-митрополитом. Митрополия делилась на епархии во главе с епископами — в основном греками. До татаро-монгольского нашествия Русская православная церковь насчитывала 16 епархий. С 988 по 1447 г. церковь находилась в юрисдикции Константинопольского патриархата, ее предстоятели назначались в Константинополе. Известны только два случая назначения предстоятелями русских — Иларион (XI в.) и Климент Смалятич (XII в.). Уже при Владимире церковь стала получать десятину и скоро превратилась в крупного феодала. Появляются монастыри, выполняющие оборонительные, просветительские, благотворительные функции. В правление Ярослава были основаны монастыри св. Георгия (христианское имя Ярослава) и св. Ирины (небесной покровительницы жены Ярослава). В 50-е гг. XI в. появляется самый значительный из древнерусских монастырей - Киево-Печерский, основанный Антонием и Феодосием Печерскими, основоположниками русского монашества. В начале XII в. этот монастырь получил статуславры. Ко времени татаро-монгольского нашествия монастыри были почти в каждом городе.

Благодаря материальной поддержке князей строятся церкви. В 1037 году был заложен собор св. Софии — главный соборный храм в Киеве, построенный по образцу константинопольского. В 1050 году строится одноименный собор в Новгороде.

В условиях феодальной раздробленности церковь оказалась в непростой ситуации. Ей приходилось играть роль посредника в улаживании споров и противоречий, роль примирителя враждующих князей. Князья часто вмешивались в дела церкви, решая их с точки зрения собственной выгоды.

С конца 30-х гг. XIII в. русские земли оказались порабощенными татаро-монгольскими завоевателями. Церковь характеризовала это бедствие как наказание за грехи, за недостаточность религиозного рвения и призывала к обновлению. К моменту нашествия на Русь татаро-монголы исповедовали примитивный полидемонизм. Они относились к служителям православной церкви как к людям, связанным с демонами, которые могут навести на них порчу. Эту опасность, по их мнению, можно было предотвратить или обезвредить хорошим обращением со служителями православия. Даже когда татаро-монголы в 1313 г. приняли ислам, это отношение не изменилось.