. Как вы думаете какой источник более близок к истине седения Полиэна или Бехистунская надпись? Смог ли Дарий 1 полностью подчинить саков 2. Определите по карте направление походов персов против саков. 3. Опишите как описываются в источниках взаимотношения саков с персами

Начало революцииправить «долгий парламент» выдвинул основные требования: слом феодальной бюрократической машины,недопущение создания постоянной армии, подвластной королю,отмена финансовых мер короны, вызвавших всеобщее расстройство,контроль буржуазного парламента над церковью как орудием пропаганды. итог: революция дала мощный толчок процессу т. н. первоначального накопления капитала («раскрестьянивание» деревни, превращение крестьян в наёмных рабочих, усиление огораживаний, замена крестьянских держаний крупными фермами капиталистического типа); она обеспечила полную свободу действий восходящему классу буржуазии, проложила дорогу промышленной революции 18 в. точно так же, как пуританизм взрыхлил почву для просвещения. в области политической революционная борьба народных масс в середине 17 в. обеспечила переход от феодальной монархии средних веков к буржуазной монархии нового времени. причины: противоречия между капиталистическим и старым феодальным укладом; недовольство политикой стюартов; противоречия между церковью и идеологией пуританизма (полная автономия каждой религиозной общины, отрицание централизованной организации церкви, необходимость папства, епископата, подчинение церкви королю). буржуазной революции принято делить на четыре этапа: конституционный этап (1640 – 1642 гг); первая гражданская война (1642 – 1646 гг.); вторая гражданская война (1646 – 1649 гг.); индепендентская республика (1649 – 1653 гг.);   первый этап.  попытка совершить революцию парламентским путем. второй этап.  первая гражданская война (1642-1646) между революционной армией парламента и армией короля. третий этап.  вторая гражданская война, вспыхнувшая весной 1648, вынудила индепендентов временно искать примирения с левеллерами.   четвертый этап.  19 мая 1649 стала республикой, верховная власть в которой принадлежала однопалатному парламенту (судьбу монархии разделила и палата лордов); в действительности же республика 1649 оказалась  индепендентской  олигархией.

Суецька криза, Синайська війна, Синайська операція, а також Троїста агресія (араб. العدوان الثلاثي‎)

(29 жовтня  — 6 листопада 1956)  — військовий конфлікт між Великою Британією, Французькою республікою та Ізраїлем, з одного боку, та Республікою Єгипет з іншого боку.

Метою військових дій було: для Великої Британії та Франції — відновлення контролю над Суецьким каналом, для Ізраїлю — відновлення ізраїльського судноплавства Акабською затокою, руйнацію єгипетської військової інфраструктури на Синаї і в Газі, убезпечення західного кордону від нападів фідаїнів.

Канал одразу став стратегічно важливим, бо забезпечив найкоротший зв'язок між Середземним морем та Індійським океаном, полегшив торгівлю і допоміг європейським колоніальним державам у їхніх зв'язках та керуванні колоніями.

1875 року, внаслідок боргу та фінансової кризи, єгипетський хедив був змушений продати свої акції Компанії Суецького каналу британському уряду, яким на той час керував Бенджамін Дізраелі. За цією оборудкою Британія отримали 44 % акцій, решта належала французьким приватним інвесторам.

У 1882 р. під час Англо-єгипетської війни Сполучене Королівство окупувало Єгипет, а також отримало контроль над власне каналом, його фінансами та операціями. Константинопольська конвенція 1888 року оголосила канал нейтральною зоною під британським захистом.[8] При ратифікації конвенції Османська імперія погодилася дозволити вільне міжнародне судноплавство через канал під час війни та миру.