Зима. Вона чарує своєю білосніжністю і загадковісті. По вулицях вбрані в білу одежину дерева, будівлі в білих шапках, закутана кригою річку. На жаль, пташок залишається на зимівлю мало, але вони яскравими плямами прикрашають гілки дерев і узбіччя доріг, шукаючи поживи і перегукуючись між собою.
Особливо гарні морозні сонячні ранки, коли все мерехтить і вблискує, мороз вимальовує на шибках вікон дивні візерунки, а сніг все порошить сріблом і огорта місто чарівною ковдрою. А ввечері метелиця кружля у світлі ліхтарів зимові метелики-сніжинки.
Або такий варіант:
ВеснаЗнаєте, коли наступає весна? Та тоді, коли вже несила залишатися в будинку, і десь на підсвідомому, інтуїтивному рівні увесь твій організм прагне вирватись із нього на волю, надвір, на повітря. Вдихаєш на повні груди свіже, морозне, різкувато-чисте повітря і не можеш напитися цієї життєдайної свіжості. Ще можуть лежати сніги, ще не чути співу птахів, але відчувається, що вже щось змінилося в природі. І це щось – перший подих весни.
Весна – особлива пора. Це не просто оновлення і пробудження. Це передчуття чогось нового, передчуття руху, це торжество життя.
Небо, особливо ранньої весни, високе й безмежно-прозоре, вражає свіжістю і яскравістю кольорів. Здається, що в повітряному просторі звучить вишукано-елегантна й благородна музика Моцарта…
А птахи! Ось кому можна позаздрити. Як уміють вони, забувши всі труднощі холодної зими, так щиро радіти приходу весни. Як вони щебечуть, як вихваляються один перед одним чарівністю і діапазоном своїх голосів. Їхній спів налаштовує на святковий і разом з тим трішки піднесено-хвилюючий лад. Але це хвилювання приємне, воно бадьорить.
