В 1432 г. мятежники совершили попытку убить Свидригайло в Ошмянах. Во главе заговора стоял брат Витовта Сигизмунд Кейстутович. Свидригайло был предупрежден и бежал в Полоцк. Там его поддержала местная знать. К ней присоединились феодалы Витебской, Смоленской и украинских земель.
В Вильно великим князем литовским был провозглашен Сигизмунд. Его признало население Литвы, Же-майтии, Подляшья, Понёманья, Бе-рестейской и Менской земель. В результате государство было расколото на две части — Великое Княжество Литовское и Великое Княжество Русское. Началась война за великокняжеский престол. Вооруженная борьба велась не с внешним врагом, а между жителями одной страны. Такие войны называются гражданскими. Крупные территориальные группировки начали борьбу за власть. В этой войне имело место и религиозное противостояние.
Польша сразу же оказала Сигиз-мунду Кейстутовичу военную . Свидригайло поддержали тверской князь и ливонские рыцари. Война велась очень жестоко. Противники опустошали земли друг друга.
Объяснение:
Ця людина:
ще за життя стала справжньою легендою, за свій довгий вік (112 років) він прожив, здавалося, кілька життів. На Запорізьку Січ майбутній отаман потрапив у (!) восьмирічному віці і пройшов абсолютно всі щаблі козацької кар'єри, досягнувши самої вершини - булави голови всього коша;
його десять років поспіль (!) запорожці обирали своїм ватажком (більша довіра надавалася тільки Івану Сірку). Він намагався відстоювати українські вольності в переговорах з імператрицею Єлизаветою, потім з Катериною II, сприяв розвитку землеробства і торгівлі на території навколо Запорізької Січі;
він був одним з найбільш багатих і могутніх людей в Україні, керівником великого і вірного йому війська відчайдушних бійців. І відразу все втратив, довірившись вчорашнім друзям, які, оточивши Запорізьку Січ, оголосили маніфест Катерини II від 3 серпня 1775 р., в якому вона проголошувала, що “нет теперь более Сечи Запорожской в политическом ея уродстве”. 6 пунктів цього довгого указу фактично зводяться до одних звинувачень запорозьких козаків у незаконному захопленні і присвоєнні чужої власності і спробі створити незалежне управління у великій Російській імперії. Так Росія віддячила запорожцям за кілька сот років охорони своїх південних кордонів від набігів кримських татар та турків, а також за спільний розгром Кримського ханства
