11. Умови Березневих статтей. ( Виберіть три правильні відповіді). 1. Скасовувався давній поділ на стани.
2. Установлювалася 60-тисячна кількість козацького реєстру.
3. Судитися українське населення мало на основі місцевих законів та звичаїв.
4. Гетьмана призначав цар.
5. Посади в адміністративному апараті заміщувалися представниками місцевого
населення.​

Российское самодержавие в начале xlx века. александр i, старший сын павла и марии федоровны, родился 12 декабря 1777 года. екатерина ii с ранних лет взяла внука под свою опеку. она старалась воспитать будущего императора в духе современных для того времени педагогических требований, проникнутых идеями либерализма и руссо. главным официальным наставником александра был граф н.и.салтыков, пользовавшийся расположением своего питомца до самой смерти. воспитателем его был последователь энциклопедистов его швейцарец лагарп, внушивший александру ненависть к деспотизму, о гнусности рабства. язык, , , философию александру павловичу преподавал михаил никитич муравьев. в.о.ключевский писал: '' его учили, как чувствовать и держать себя, но не учили думать и действовать; не задавали ни научных, ни житейских вопросов, которые бы он разрешал сам, ошибаясь и поправляясь: ему на все давали готовые ответы- политические и нравственные догматы, которые не было нужды проверять и придумывать, а только оставалось затвердить и прочувствовать. его не заставляли ломать голову, напрягаться, не воспитывали, а насыщали лакомствами европейской мысли''. в итоге воспитание александра носило отвлечённый характер и не имело национальной основы. великий князь стал для своего времени относительно образованным человеком, но совсем не знавшим собственной страны. с юных лет александр лавировал между сторонниками екатерины и павла. жизнь при дворе приучила его к двуличию и лицемерию; приспосабливаться к людям и обстоятельствам и использовать их в своих личных интересах становилось привычным в поведении будущего императора. в характере александра прочно укоренились скрытность и непостоянство. он любил больше всего свою собственную персону и ради сохранения своего ''я'' мог идти на уступки и скрывать свою ненависть к людям под маской очаровательной улыбки. воспитание александра было прервано его ранней женитьбой. 10 мая 1793 года по воле императрицы в возрасте 15 лет он был объявлен женихом 14 –летней луизы, дочери наследного принца баденского, ставшей после бракосочетания сначала великой княгиней, а впоследствии – императрицей елизаветой алексеевной. при вступлении на престол павла александр был назначен генерал-губернатором петербурга и командиром гвардейского корпуса. павел не доверял сыну, и последний должен был вместе с другими дрожать перед вспыльчивым государем. тогда же он ближе познакомился с а.а.аракчеевым и был вынужден не раз прятаться за его спину от строптивого отца. недовольство павловским деспотизмом охватило самые широкие круги дворянского общества. легко в ярость, павел оттолкнул даже ближайшее окружение. за императором стали замечать странные поступки, удивлялись неожиданными скачками его мыслей. никто из окружения павла не был уверен в завтрашнем дне и личной безопасности. среди гвардейских офицеров созрел заговор. заговорщики выступили в ночь с 11 на 12 марта 1801 года. накануне граф п.а.палин, стоявший во главе заговора, сумел убедить александра, что ему грозит смертельная опасность. александр дал согласие на дворцовый переворот, но заставил, палина поклясться, что император останется жив.

Бароко – один із значущих стилів в культурному житті Європи. Найбільшою популярністю він досяг у таких країнах, як Німеччина, Іспанія, Росія, Франція. Батьківщиною його вважається Італія. Епоха бароко охоплює близько двох століть – з кінця 16 до середини 18 століття.

До відмінних рис даного стилю відносяться пихатість, урочистість і парадність. Причому бароко охоплює не тільки художня творчість, літературу і живопис, а й б мислення людини, її існування, а також в якійсь мірі і науку.

Твори даного часу експресивні й виразні, їм властива витонченість форм, створення ілюзорного простору, а також химерна гра тіні і світла.

Епоха бароко дала життя науці. Саме в цей час починають свій розвиток біологія, анатомія, фізика і хімія, інші дисципліни. Раніше їх вивчення жорстоко каралося служителями церкви.

Війни, епідемії різних хвороб, таких як чума і віспа, різні релігійні конфлікти призвели до того, що людина відчувала себе незахищеним і розгубленим. Його майбутнє було невизначеним. Все більше і більше уми охоплювали різні забобони і страхи. В цей же час церква розколюється на два релігійних табори – протестантів і католиків, що також породжує чимало чвар і баталій.

Все це призводить до нового розуміння Господа як Творця всесвіту. Бог розглядався лише як творець насущного, людина ж керував живим і неживим.

Епоха бароко також характеризується активною колонізацією – утворюються англійські поселення у Старому і Новому Світі.

Архітектура того часу багата колонадами, достатком різних прикрас на фасадах і в інтер’єрі. Також переважають багатоярусні купола складною, багаторівневої структури. До найбільш відомих архітекторам того часу відносяться Мікеланджело Буонарроті, Карло Мадерно, Микола Султанов.

У живопису цієї епохи переважають релігійні та міфологічні мотиви, а також парадні портрети. Досить часто на картинах зображувалася Мадонна, оточена ангелами. Найбільш знамениті художники епохи бароко – Мікеланджело Мерізі, Іасенто Ріго, Дієго Веласкес, Пітер Пауль Рубенс.

Саме в цей час зароджуються такі музичні жанри, як опера, фуга. Музика стає більш експресивної. Композитори епохи бароко – Йоганн Себастьян Бах, Антоніо Вівальді, Джованні Габріелі. Як видно, багато видатних особистостей творило в той час.

Епоха бароко – одна з найбільш значущих в історії розвитку людства. Саме в цей час зароджуються нові стилі та напрямки в мистецтві: літературі, музиці, живопису, архітектурі. Формуються нові погляди на релігію і людини. Виникають нові напрямки в науці. Попри певну пихатість, цей період подарував світовій культурі безліч пам’ятників культури, вряди високо цінуються і в наш час. Імена майстрів і діячів мистецтва епохи бароко досі гримлять на весь світ.

Закономірним продовження цього стилю став рококо, що сформувався в першій половині 18 століття. Йому вдалося зберегти свої позиції аж до кінця 18 сторіччя.