Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
1445 г. португальцы открывают на крайней западной точке Африки Зелёный мыс. Позже они открыли побережье Гвинейского залива насыщенного золотом и слоновой костью. И кстати граждане португальцы не брезговали торговать "чёрным братом".
Объяснение:
Участвовал в этом походе Принц Энрике годы его долгой жизни 1394-1460. Принц являлся младшим сыном португальского короля.
Энрике более известный под именем Генрих мореплаватель.
После смерти Генриха, португальцы в 1480-х достигли экватора и открыли устье реки Конго.
Ко всему прочему открыто было
1. Мыс доброй надежды
2. Канарские острова
3. Острова зелёного мыса
4. И так далее.
