Завдання для обговорення. Слід розуміти, що абсолютна влада короля не означала необмеженої тиранії. Так, наприклад, французький філософ
XVI ст. Жан Боден казав, що «в образою величності вважати, що піддані
варті бути компаньйонами суверенного государя». Проте саме він ствер-
джував, що «законна, або королівська монархія є та, де піддані коряться
законам монарха, а монарх законам природи, лишаючи своїм підданим
їх природні свободу й право власності на майно».
Чи не вбачаєте ви суперечності у висловлюваннях французького філософа?
Обгрунтуйте свою відповідь.​

У IX ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янських племен склалась одна з найбільших держав середньовічної Європи — Київська Русь. Її історичним ядром було Середнє Подніпров'я, де найраніше зародилися нові соціальні явища, характерні для класового суспільства.

Сучасники — арабські й візантійські автори — називали перше державне об'єднання східних слов'ян Руссю, а народ, що населяв його, — русами. У зв'язку з тим що центром цієї могутньої держави протягом трьох століть був Київ, в історичній літературі вона дістала назву Київської Русі.

Київська Русь відіграла видатну роль в історії слов'янських народів. Зміцнення феодальних відносин і завершення процесів формування єдиної давньоруської держави позитивно позначилося на етнічному розвиткові східнослов'янських племен.

Об'єднання східнослов'янських племен в єдиній державі сприяло їхньому суспільно-економічному, політичному і культурному розвитку, значно посилювало їх у боротьбі з ворогами Русі. Культурні цінності, створені генієм давньоруського народу, витримали випробування часом, а кращі з них увійшли в скарбницю світової культури.

Велике історичне значення мала Київська Русь і для багатьох неслов'янських народів, які входили до її складу або ж взаємодіяли з нею. Передові досягнення Русі в галузі суспільного, економічного і культурного розвитку ставали надбанням литви, естів, корели, весі, мері, муроми, мордви, тюркських кочових племен південноруських степів. Значною мірою під впливом Русі у них зароджувалися феодальні відносини, що, безперечно, було прогресивним на той час явищем.

Литовская Русь — земли Руси, находившиеся в составе Великого княжества Литовского, или часть этих земель. Термин «литовско-русский» встречается в отношении исторических фигур, происходивших или действовавших на территории Великого княжества Литовского, но являвшихся в культурном или этническом плане русскими.

Вопрос о том, какая часть Великого княжества Литовского может быть отнесена к Литовской Руси, является неоднозначным. Так, согласно Матвею Любавскому, Русью «в особом, частном смысле» в Великом княжестве Литовском назывались «волости, расположенные по среднему Днепру и его притокам: Сожу, Березине и нижней Припяти»[1]. Взгляды Любавского на этот вопрос полностью разделял и польский историк Станислав Кутшеба[2]. Однако другой польский историк Оскар Халецкий в специальном труде, посвящённом составным частям Великого княжества Литовского, показал, что под «литовской Русью» правомерно понимать все русские земли в составе Великого княжества Литовского[3].