Катари заперечували всю ієрархію Римо-католицької церкви, таїнства, служби, культи святих, ікони, хрести, святу воду, індульгенції. Вони засуджували десятивідсотковий церковний податок. Катари визнавали один головний обряд-таїнство, що заміняв у них хрещення і причастя. Через цей обряд, людина відносилася до вищого розряду «досконалих», «друзів Божих». Врятуватися міг тільки «досконалий», яких були сотні, а прості віруючі - катари, яких було десятки тисяч, врятуватися не могли. Можливо, через цю догми хрестовий похід проти катарів досяг своєї мети, а сам орден не став масовим. «Досконалий» катар був аскетом. Вони заперечували воскресіння, роблячи виняток лише для грішників, які будуть покарані переселенням в тіла тварин. На чолі кількох катарських громад стояв єпископ, при якому перебували три духовних особи - старший син, молодший син і диякон. Дияконом могла стати жінка.
У 1176 ліонський купець П'єр Вальдо створив в Ліоні громаду і почав проповідувати Євангеліє. Вальденси вели суворо доброчесний б життя, вважаючи своїм ідеалом ідеал бідності. Вони заявляли, що слід коритися тільки хорошим священикам - таким, які ведуть апостольське життя. Тільки такі бездоганні священики мають право відпускати гріхи. Подібне вчення завдавало сильний удар тодішній церкві. Вони оголосили, що кожен хто праведно живе має право проповідувати і тлумачити Святе Письмо. Вони призначали своїх священиків, не спілкувалися з католицьким духовенством. Стали заперечувати право католицької церкви мати власність, збирати податки, відкидали таїнство.
Чим відрізнялися їх погляди від католицького вчення:
1) Відсутність ієрархії у системі
2) Заперечення таїнств та всіх супроводжуючих елементів у церкві (херсти, вода і т.д)
3) Ведення аскетичного життя
4) Право кожного дійсно віруючого проповідувати та відпускати гріхи
5) Жінка могла бути дияконом – феміністичний аспект
6) Віра у реінкарнацію, на відмінно від життя душі у раю.
Катари заперечували всю ієрархію Римо-католицької церкви, таїнства, служби, культи святих, ікони, хрести, святу воду, індульгенції. Вони засуджували десятивідсотковий церковний податок. Катари визнавали один головний обряд-таїнство, що заміняв у них хрещення і причастя. Через цей обряд, людина відносилася до вищого розряду «досконалих», «друзів Божих». Врятуватися міг тільки «досконалий», яких були сотні, а прості віруючі - катари, яких було десятки тисяч, врятуватися не могли. Можливо, через цю догми хрестовий похід проти катарів досяг своєї мети, а сам орден не став масовим. «Досконалий» катар був аскетом. Вони заперечували воскресіння, роблячи виняток лише для грішників, які будуть покарані переселенням в тіла тварин. На чолі кількох катарських громад стояв єпископ, при якому перебували три духовних особи - старший син, молодший син і диякон. Дияконом могла стати жінка.
У 1176 ліонський купець П'єр Вальдо створив в Ліоні громаду і почав проповідувати Євангеліє. Вальденси вели суворо доброчесний б життя, вважаючи своїм ідеалом ідеал бідності. Вони заявляли, що слід коритися тільки хорошим священикам - таким, які ведуть апостольське життя. Тільки такі бездоганні священики мають право відпускати гріхи. Подібне вчення завдавало сильний удар тодішній церкві. Вони оголосили, що кожен хто праведно живе має право проповідувати і тлумачити Святе Письмо. Вони призначали своїх священиків, не спілкувалися з католицьким духовенством. Стали заперечувати право католицької церкви мати власність, збирати податки, відкидали таїнство.
Чим відрізнялися їх погляди від католицького вчення:
1) Відсутність ієрархії у системі
2) Заперечення таїнств та всіх супроводжуючих елементів у церкві (херсти, вода і т.д)
3) Ведення аскетичного життя
4) Право кожного дійсно віруючого проповідувати та відпускати гріхи
5) Жінка могла бути дияконом – феміністичний аспект
6) Віра у реінкарнацію, на відмінно від життя душі у раю.
