«Повість врем'яних літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.
На уроці української літератури я познайомився з "Повістю минулих літ" —' величним твором про минуле нашого народу часів Київської Русі. Читаючи фрагменти з цього літопису, я мимоволі уявляв собі Нестора-літописця, який створював цей твір, схилившись над папером, осяяний світлом свічки...
Події, зображені в літописі, відбулися дуже-дуже давно, можливо, тому вони оповиті такою загадковістю і сприймаються нами майже як легенди... Але все це колись відбувалось насправді.
Літописання має надзвичайно важливе значення для нащадків: саме з давніх літописів ми дізнаємось про все, що відбувалось у ті далекі часи, про перемоги та поразки наших пращурів, про їхні побут та вірування.
Із "Повісті минулих літ" я дізнався про заснування Києва. Були три брати — Кий, Шек і Хорив, у них була сестра Либідь. Саме на честь одного з братів і назване величне місто, засноване ними. Дізнався також про княгиню Ольгу, яка так жорстоко мстилася за вбивство древлянами свого чоловіка князя Ігоря...
Коли я читаю фрагменти "Повісті минулих літ", я ніби переношуся у ті далекі часи — і князі та їхнє військо, легендарні постаті, погордливі княгині постають переді мною так, немов я бачу їх насправді. Можливо, це через майстерність літописця: він зміг не тільки описати події, а й відтворити характери, риси вдачі історичних осіб.
Мені дуже сподобалося читати давню літературу, бо з неї ми можемо дізнатися більше про історію і познайомитися з життям видатних постатей минулого. Літописи Київської Русі — найперші твори літератури, але вони є справжніми шедеврами мистецтва слова, бо цікаві читачам і дотепер.
