Россия в 1992—1993гг. Экономическая ситуация, сложившаяся к концу 1991 г., была катастрофической: спад производства, острейший дефицит товаров, отсутствие золотых и валютных резервов, разрыв традиционных хозяйственных связей, огромное количество не обеспеченных материальными ценностями денег на руках населения. С 1 января 1992 г. правительство, фактическим руководителем которого был Е. Т. Гайдар, приступило к осуществлению программы так называемой шоковой терапии. Были отпущены цены, решение о том, по какой цене продавать тот или иной товар, отныне устанав^ ливал производитель и продавец. Началась ваучерная приватизация государственной собственности: каждый гражданин России получил приватизационный чек (ваучер), который мог быть вложен в акции предприятий.
Первые итоги состояли в том, что удалось насытить рынок минимальным набором необходимых товаров, но при этом цены к середине года выросли в сотни раз, тогда как доходы населения — в 10—15 раз. Денежные накопления граждан фактически обесценились. Спад промышленного производства остановлен не был. Во второй половине 1992 г. под давлением парламентской оппозиции и директорского корпуса правительство увеличило денежные вливания в экономику, но эти уступки привели к подстегиванию инфляции. В декабре 1992 г. Верховный Совет добился отставки Е. Т. Гайдара, председателем правительства стал В. С. Черномырдин, с которым антиреформаторское большинство в парламенте связывало надежды на отказ от преобразований. Реформы действительно подверглись корректировке. Возросли финансовые вливания в убыточные предприятия, топливно-энергетический комплекс, однако общий курс на создание основ рыночной экономики (приватизация, свободное ценообразование, свобода внешней торговли) остался прежним. Социальная ситуация была сложной: инфляция оставалась крайне высокой, ускорилось имущественное расслоение, усилилась безработица.
День у римлян розпочинався о третій (за нашим часом о дев’ятій) годині ранку. Римлянин снідав хлібом і вином, інколи сиром і медом. Потім ішов у своїх справах: до суду чи сенату. Багатий громадянин приймав бідних, роздавав їм їжу і гроші, сподіваючись, що його підтримають під час виборів. Обідали холодними та гарячими стравами, рибою, хлібом, вином. Після обіду розпочиналася сієста — час відпочинку. Робота всіх установ припинялася. Зачинялися храми, купецькі крамниці. Винятком були лише засідання сенату й суду, народні збори. Інколи раби також продовжували роботу в полі. Після сієсти римляни займалися спортом, ішли до терм, тренувалися на Марсовому полі. Потім вони вечеряли.
Улюбленими розвагами римлян були бої гладіаторів і перегони на колісницях. Десятки тисяч римлян збиралися до амфітеатру, щоб побачити, як гладіатори, звезені з різних провінцій, вбивали один одного чи боролися з хижими звірами — левами, ведмедями, биками. Інколи гладіаторські бої тривали по півроку. Долю переможеного гладіатора вирішували самі глядачі. Великий палець, що показував униз, означав смерть, піднятий угору — життя. Вигравши багато боїв, раб- гладіатор міг дістати волю.
Мешкали римляни залежно від статку або в інсулі (багатоповерховий багатоквартирний будинок), або в палаці, або в атріумі.
Атріум — дім заможного римлянина, який мав внутрішній двір, оточений із чотирьох боків критою колонадою (перестиль). У перестилі серед квітів і фонтанів сім’я проводила свій вільний час. Складовою дому були бібліотека та ойкос — велика зала для прийомів. У такому будинку із часом підлогу почали покривати мармуровою плиткою, а потім і мозаїкою. Стіни розписували фресками. Стелю прикрашали золотом і слоновою кісткою. Змінювалося й умеблювання кімнат: замість старих дубових меблів з’явилися меблі з деревини цінних порід, що завозилася зі Сходу. Разом із предметами побуту заможні римляни запозичували з Греції та країн Сходу також моду і звичаї. Дім оточували мурами. Зовні на стіні висів дзвіночок, який сповіщав господарям про прихід відвідувачів. На порозі мозаїкою було викладене слово «savle» — «будь здоровий», а інколи — мозаїчне зображення собаки.
Для обігрівання будинків римляни використовували водяне й парове опалення, яке підігрівало підлогу.
