Объяснение:
За Геродотом, все населення Причорноморської Скіфії поділялось на кілька великих етнічних груп:
Царські скіфи та скіфи-кочовики – проживали в Приазов’ї, на Нижньому Дніпрі та Степовому Криму. Дослідники, визначають що, самі ці народи належали до іраномовного населення, а царські скіфи – це були племена які підкорили все місцеве населення.
Калліпіди – проживали на Правобережному Причорномор’ї. На думку вчених, калліпіди були змішаним греко-скіфським народом (так звана проблема «варварських дружин» – ступень культурної взаємодії греків з місцевим варварським населенням), яке проживало в близькості до грецьких полісів. Можливо воно включало в себе залишки кіммерійців та ін. народів.
Скіфи-орачі та скіфи-землероби – проживали на північ від калліпідів та скіфів кочовиків в Право та Лівобережному лісостепу. На думку вчених, ці племена можна віднести до праслов’янського населення. Займалися землеробством та платили данину царським скіфам.
Алазони проживали в межиріччі Пруту (Порат) та Дністра (Тірас). Скоріш за все, це були фракійські племена, які також як і скіфи-орачі та скіфи-землероби, залежали від скіфів та платили їм данину
1)Около середины IV тысячелетия до н. э. в Южном Двуречье появляются первые политические структуры в форме городов-государств. Примером их служит Урук. Общественным и хозяйственным центром Урука был храм в честь Ана, а жрецы храма исполняли функции управителей во главе с верховным жрецом, главой протогосударства.
В IV тыс. до н. э. Урук являлся самым крупным городом региона, занимая площадь примерно 7,5 кв. км., треть которой была под городом, треть занимала пальмовая роща, а на остальной площади располагались кирпичные карьеры. Обжитая территория Урука составляла 45 га. В районе города находилось 120 различных поселений, что свидетельствовало о стремительном росте населения.
В Уруке располагалось несколько храмовых комплексов, а сами храмы отличались значительными размерами. Шумеры были великолепными строителями, хотя им не хватало камня и дерева. Для защиты от воздействия воды они облицовывали здания. Делали длинные глиняные конусы, обжигали их, красили в красный, белый или черный цвета, а затем вдавливали в глиняные стены, образуя красочные мозаичные панно с узорами, имитирующими плетенку. Подобным образом был украшен красный дом Урука – место народных собраний и заседаний совета старейшин.
