у 1618 році Богдан розпочинає самостійне доросле життя, вступивши до складу Чигиринської сотні реєстрових козаків і стає професійним військовим. Воєнна служба тоді зовсім не була спокійною, тож на 1620 р. Хмельницький, мабуть, уже мав чималий військовий досвід. Але справжні випробування були ще попереду. Батько наважився узяти його з собою у небезпечний похід польського війська до Молдавії. У вересні під Цецорою 10-тисячна армія Станіслава Жолкевського була вщент розбита турками й татарами під проводом Іскендер-паші. Михайло Хмельницький загинув (хоч є непідтверджені дані про його смерть у полоні 1627 р.), а Богдан на два роки потрапляє в бусурманську неволю. Як він з неї вирвався, залишається невідомим. Та близько 1625 р. Хмельницький вже знову служить чигиринським козаком, самостійно господарює в Суботові й одружується з Ганною Сомківною, дочкою заможного переяславського міщанина. На половину 40-х років у них було шестеро дітей: 2 сина (Тиміш і Юрась) і 4 доньки (Катерина, Степанида, імена інших не встановлено). Та навряд чи енергійний 30-річний Богдан міг задовольнитися спокійним сімейним життям. Не виключено, що він брав активну участь у боротьбі з татарами протягом 20-х років (розгром Кантемира-мурзи 1626 р., походи М.Дорошенка). Чи не з цього часу він упевнився у можливості порозуміння з кримською верхівкою, що так згодиться
Российский император Павел I является неоднозначной личностью в истории нашей страны. Существует много споров у историков насчет того, был ли император сумасшедшим или нет. Некоторые современники утверждают о безумии императора и о несостоятельности созданной им новой гражданской и военной системы (В.О. Ключевский, Н.К. Шильдер, А.Г. Брикнер). Другие историки (А.С. Суворина, Е.С. Шумигорский, Д.А. Милютин, П.Н. Буцинский), наоборот, считают, что правитель обладал острым умом и к управлению страной. Они утверждают, что его реформы были направлены на устранение проблем, возникших в последние годы правления его матери и великой императрицы Екатерины II: расстроенная экономика и сельское хозяйство, пустая государственная казна с огромным долгом и плохо работающие государственные службы.
Павел I проводил политику укрепления страны, поднятия бое и организованности армии, облегчения положения крестьян и солдат. Главными тормозами преобразований являлись коррупция, казнокрадство, фаворитизм и неисполнительность чиновников. Многие из его реформ были задуманы им в Гатчинском дворце, задолго до того, как он взошел на престол, а некоторые военные реформы он разработал в возрасте 25 лет. С первых дней своего правления Павел I, так же, как и его прадед – Петр I, начал реформировать все сферы жизни Российской империи.
Одним из самых серьезных законов Павла Петровича стал Указ о престолонаследии, который укрепил право представителей династии Романовых на царский престол и пресек в будущем возможность дворцовых переворотов. Он был подготовлен им еще в положении великого князя и обнародован в день его коронации в Кремле 5 (16) апреля 1797 года. Суть Указа состояла в том, что впредь престол мог переходить только по мужской линии – от отца к старшему сыну, а если у императора не было детей, то к его брату, следующему по очередности рождения за ним. Только при пресечении мужской линии женщина имела право наследовать трон и передавать его своим наследникам. Эта система существовала вплоть до 1917 г., то есть до свержения монархии в России.
