Поясніть поняття "Палієва держава" ​

Из интернета

Объяснение:

У Західній Європі в 15 столітті існував такий ідеал жіночої краси: S-подібний силует, вигнута спина, кругле бліде обличчя з високим чистим чолом.

Дуже дивно в таку картину вписувався великий, обвислий, майже "вагітний" живіт. Оскільки природа таким "скарбом" нагородила далеко не всіх, довелося придумувати оригінальний вихід з положення.

Для створення відповідного силуету в хід йшли спеціальні валики. Вони являли собою невеликі простьоганних подушечки, називалися босамі і накладалися на живіт.

Що стосується особи, високе чоло був обов'язковим атрибутом краси жінки 15 століття, особливо - в аристократичних колах. Жінки, у яких волосся росли густо, змушені були боротися з "недоліком" за до досить болючих процедур. Епіляцію проводили за до дкої суміші негашеного вапна і аурипігменту, а після процедури на шкіру наносили кров кажанів або жаб, сік цикути, або золу, попередньо змочену в оцті. Такі склади повинні були перешкоджати росту волосся. Але від подібних б'юті-практик нерідко разом з волоссям сходила і шкіра.

Одягу шилися вузькі, подовження, що сковують рухи. Саме тоді в моду увійшов шлейф, винайдений "першою красунею середньовіччя" Агнеса Сорель.

Жизнь ремесленников в древнем Египте была не легче, чем жизнь крестьян.Во II тысячелетии до н. э. в Египте было уже много ремесленников. Целые улицы в египетских городах были застроены хижинами медников, гончаров, ткачей и других ремесленников.В своих хижинах они и работали, и продавали свои изделия. Другие ремесленники работали в мастерских, принадлежавших фараону, жрецам и вельможам. Под наблюдением надсмотрщиков они делали для рабовладельцев сосуды из красивого камня, мебель из чёрного дерева и слоновой кости, золотые украшения и иные красивые и дорогие вещи. Египтяне описали и жизнь ремесленников. «Столяр устаёт больше, чем крестьянин. Он работает больше, чем могут сделать его руки.Он работает даже ночью при свете. Ткач целый день сидит, скорчившись, у станка и вдыхает пыль от льна; ему приходится отдавать свой хлеб надсмотрщику, чтобы тот позволил ему выйти подышать свежим воздухом. Строителю, работающему на постройке великолепных храмов и дворцов, не хватает даже хлеба, а одежда его — жалкие лохмотья. Сапожнику совсем плохо, он всегда нищенствует, нечего ему есть, жуёт от голода он кожу».