В октябре 1922 года состоялось первое заседание Комиссии по проведению отделения церкви от государства при ЦК РКП, более известной как Антирелигиозная комиссия при ЦК РКП. Возглавил комиссию чекист Евгений Тучков. На протяжении 1920-х годов эта комиссия фактически несла единоличную ответственность перед Политбюро ЦК за выработку и осуществление «церковной» политики, за эффективную борьбу с религиозными организациями и их «вредной» идеологией, за координацию деятельности в этой сфере различных партийных и советских органов. В 1921—1925 годах советская власть была установлена на окраинах Российской империи, что привело к изъятию там церковной собственности и прекращению выплат духовенству. Например, в мае 1924 года было заключено советско-китайское соглашение о передаче под совместный контроль КВЖД. В октябре того же года советские представители закрыли на КВЖД церковный отдел и выселили церковнослужителей из служебного жилья
Иным было отношение советской власти к «сектантам». В 1921 году при Народном комиссариате земледелия была создана Комиссия по передаче свободных земель и бывших помещичьих угодий старообрядцам и сектантским общинам. 5 октября 1921 г. Народный комиссариат земледелия издал воззвание «К сектантам и старообрядцам, живущим в России и заграницей». Им было предложено приступить к созданию коллективных хозяйств на свободных землях Республики. «Сектантские» колхозы действительно создавались на территориях, контролируемых советской властью, но их было немного (менее 150) и большинство из них просуществовало недолго. Их вовсе не возникло в мусульманском Туркестане, на Урале и в Сибири.
Проблема нерівноправ'я стала однією з таких, що лягли в основу просвітницької ідеології, представниками якої є наведені у переліку діячі. Дане питання постало особливо гостро у 18 столітті, коли проблема соціальної диференціації, зокрема, не рівноправність, фактичне безправ' я так званого третього стану, до якого належали ус суспільства, окрім духовенства та дворянства, перестало бути у повній мірі обґрунтованим у суспільстві. Так, саме до цієї категорії населення належала буржуазія, що наприкінці 18 століття відігравала дуже помітну роль у суспільстві, водночас залишалася безправною. Дана проблема стала особливо актуальною саме для Франції, висловлювання діячів якої наведено вище, оскільки політико - економічна ситуація, що склалася у цей період, була вибухонебезпечною, фактично катастрофічно.. Ослаблена виснажливими правліннями Людовиків 14 та 15, економічна політика останнього ледве не поставила країну на межу розорення, отримала не найкращої заміни у вигляді економічної політики Людовика 16,що він не міг забезпечити проведення необхідних реформ, підводячи країну до межі краху. Такий стан речей викликав обурення третього стану ростом податків, що вони були нестерпними, а в подальшому невдоволення народних мас у поєднанні з відсутністю адекватної економічної політики та централізованої сильної влади, що могла б приборкати народне невдоволення та взяти читуацію під свій контроль, призвело до початку Великої Французької революції, одним із завдань якої було встановлення рівноправ'я, що набуло відображення у прийнятій в перший рік революції Декларації прав людини і громадянина, що мовить, що "усі люди народжуються вільними та рівними в правах...'
