Задание 1. Устоновите соответствие. ответы запишите в таблицу. (6б)
​

Унікальні свідчення перебування давньої людини досліджуються в околицях сучасного Меджибожа, що на Хмельниччині. Виявлено рештки найдавніших в рівнинній Україні стоянок, вік яких становить не менше 900—1200 тис. років тому.

Польовий міжвідомчий семінар, що відбувся 20—25 травня 2017 р., за участі фахівців нашого інституту, а також Інституту географії НАН України, Українського державного геологорозвідувального інституту та Державного історико-культурного заповідника "Межибіж", проводився на базі Ніжньопалеолітичної експедиції Інституту археології НАН України при підтримці Державного історико-культурного заповідника "Межибіж". Під час роботи семінару були обстежені багатошарові місцезнаходження Меджибіж А та Головчинці—1, вивчалися геологічні та геоморфологічні умови залягання виявлених тут архаїчних кам’яних виробів. Новими дослідженнями підтверджено ранньоплейстоценовий вік відкладів, що містять археологічні рештки.

Зокрема, кам’яні знаряддя на місцезнаходженні Головчинці—1 знайдені у викопних ґрунтах широкинського етапу (та безпосередньо давніших фаціях), які формувалися не менш, ніж 900—1200 тис. років тому. Такий давній вік добре узгоджується і з геоморфологічним положенням Головчинського місцезнаходження, розташованого поблизу зовнішньої межі найдавнішої четвертинної тераси Південного Бугу, де рельєф сформувався безпосередньо раніше – у еоплейстоцені або пізньому пліоцені.

Подібний давній вік ймовірно мають найдавніші верстви із археологічними знахідками на місцезнаходженні Меджибіж А. Ландшафти широкинського етапу характеризувалися поширенням лісів. Давні люди відвідували береги водних потоків, поновлюючи тут запаси кам’яної сировини, виробляючи знаряддя та полюючи на тварин. Відкриті тут кам’яні вироби супроводжуються рештками представників вимерлої фауни ссавців із ознаками розділки та споживання давньою людиною.

Місцезнаходження Меджибіж та Головчинці наразі є найдавнішими пам’ятками нижнього палеоліту України на територіях на схід від Карпат. Археологічні рештки наймолодших епізодів заселення датуються тут близько 400 тис., найдавніших — близько 1,2 млн. років тому. Меджибізькі пам'ятки надають унікальні дані для відтворення палеоекологічних рис минулого та умов першого проникнення давньої людини на Східноєвропейську рівнину. Подальше мультидисциплінарне дослідження нижнього палеоліту в околицях Меджибожа і прилеглих територіях басейнів річок Південний Буг та Дністер є пріоритетним напрямком вітчизняного палеолітознавства.

Свяще́нный отря́д из Фив (др.-греч. Ιερός Λόχος τών Θηβών) — отборный отряд числом в 300 граждан древнегреческого города Фивы, прославившийся доблестью в IV в. до н. э. д Отборные отряды из наиболее стойких воинов существовали практически всегда и восходят к дружинам древних вождей. В Греции количество воинов в таком отряде по традиции составляло около 300 человек. Широко известен «царский отряд» спартанцев, обессмертивший себя в битве при Фермопилах. В Македонии также была «царская агема» (эскадрон). Численность его точно неизвестна, но по косвенным оценкам составляла не менее 250 всадников. Священный отряд из Фив был самым известным из такого рода формирований, что может объясняться тем, что архаический институт, переосмысленный в соответствии с новыми требованиями, сыграл важнейшую роль в военной истории IV в. до н. э.

Эпоха и формирования
В целом, не кажется особенно своеобразным и его формирования (из любовных пар, давших присягу верности над могилой Иолая, возницы и друга Геракла). Гомосексуальные связи были частью традиции аристократических мужских сообществ и институционализированы во многих дорийских и эолийских (но не ионийских!) государствах (Крит, Спарта). Афиней в «Пире мудрецов» (кн. 13) говорит:

«Так спартанцы осуществляют жертвоподношения богу Эросу перед воинами, выстроенными для боя, потому как полагают, что их и победа зависят от дружбы между мужчинами, стоящими в строю… И опять, так называемый Священный отряд в Фивах состоит из любовников и их избранников, проявляя таким образом величие бога Эроса в том, что бойцы отряда избрали погибель со славой перед невзрачной мизерной жизнью.