Ймовірно, цензор бачив у поемі антипольське спрямування і вважав, що полякам варто нагадати події Коліївщини 1768 року, щоб застерегти їх від повстань проти царя, влада якого гарантувала міжнаціональний і міжконфесійний мир. Та навряд чи Шевченко сподівався, що серед читачів поеми будуть поляки. Він відсилав своїх гайдамаків, своїх «синів» (створених ним у Петербурзі літературних персонажів) в Україну, де «найдеться душа щира, / Не дасть погибати ...». У вступі гайдамаки звертаються до автора як до батька – з проханням благословити їх на пошуки долі в широкому світі. Чи означає це лише успіх поеми в читачів? Чи, може, йдеться про те, щоб «літературні» гайдамаки нагадали нащадкам справжніх коліїв, байдужим онукам-кріпакам, славу їхніх дідів? Ясна річ, Шевченкові йшлося про відродження козацько-гайдамацької слави, про всенародне повстання (згадаймо слова «Заповіту») за волю, за право українців бути господарями на своїй землі.
ответ:
царское правительство не могло уничтожить только что введённый парламент, из-за 2 объективных причин:
1) в правительстве были сторонники парламентского строя (столыпин, витте)
2) революция, пошедшая на спад могла возобновиться с новой силой
большинство мест в третьей думе были заняты кадетами и октябристами, которые поддерживали царское правительство и не вступали с ним в разногласие. в отличие от первый двух дум, которые были наводнены революционерами (эсеры, меньшевики) и выдавали всё более и более смелые проекты, в особенности проекты аграрной реформы.
объяснение:
думаю что так
