В македонской армии появились следующие
военные новшества:
1)
Знаменитая македонская фаланга, представляющая
собой 16 тесно сомкнутых рядов пехоты. У воинов первых шести рядов имелись
копья разной длины. У первого ряда короткие, у второго длиннее, у третьего –еще
длиннее и т.д. Последний ряд имел копья длиной 6 метров. Таким образом,
македонская фаланга представляла собой мощную ощетинившуюся копьями армию.
2)
По правой и левой сторонам фаланги размещались
тяжеловооруженные конницы, на которых сражалась македонская знать.
3)
Для осады городов македоняне применяли осадные
башни. Кроме того, чтобы войти в город, они не скупились на подкуп. У них было
много золотых монет, которые чеканил их царь Филипп 2. Их монета называлась
филиппик.
4)
Мощный военный флот.
Подробнее - на -
Віталій Пономарьов Київ, 24 жовтня 2006 року (RadioSvoboda.Ua) – Цього ранку 298 років тому гетьман Іван Мазепа з військом залишив свою столицю Батурин і вирушив на північ, щоб з’єднатися з армією шведського короля Карла ХІІ. Серед українських громадян досі немає згоди щодо цього вчинку Мазепи: одні вважають його зрадою, інші – спробою визволення України.
Навесні 1708 року гетьман Іван Мазепа, прагнучи позбутися залежності від Москви, таємно домовився з королем Швеції Карлом Дванадцятим про військову до Україні. Восени бойові дії московсько-шведської війни були перенесені на територію Гетьманщини. 21 вересня королівське військо перейшло на Сіверщину, туди ж із трьох боків рушили армії царя Петра Першого.
23 жовтня до міста Борзни, де перебував гетьман, прискакав його небіж Андрій Войнаровський з повідомленням про наближення московської кінноти. Мазепа негайно виїхав до своєї столиці Батурина і упродовж ночі спалив там частину власного архіву. Вранці у неділю 24 жовтня гетьман із старшиною та чотирма тисячами козаків залишили Батурин і наступного дня переправилися на правий берег Десни біля села Оболоння. На третій день вони прибули до села Горки, де розміщувався штаб Карла Дванадцятого. Говорить київський історик Тарас Чухліб:
"29 жовтня була зустріч між українським гетьманом та шведським королем, під час якої, очевидно, було підписано договір між Українським гетьманатом та Шведським королівством. І це означало відхід Українського гетьманату на чолі з Іваном Мазепою від зверхності російського царя Петра І. В радянській історіографії і в російській історіографії раніше це означалось як зрада, пізніше це стало означатися як відмова Івана Мазепи від протекції Петра І".
За кілька днів десятитисячна московська армія під командуванням Олександра Меншикова оточила Батурин і стала його штурмувати. У ніч на 2 листопада завдяки зраді наказного прилуцького полковника Івана Носа гетьманська столиця була взята і зруйнована, а її захисники та всі мирні мешканці – вбиті. Говорить професор Віктор Горобець:
"Вибір гетьмана був не просто непростим, він був вистражданим. Це був вибір політика, який думав не про свою участь, а шукав такого по-справжньому мудрого рішення Володаря. І тому найперше означення для всіх тих подій – очевидно, це підпадає під означення «трагедія». Але це була та трагедія, яка, власне, і уможливила збереження української самої ідентичності".
Объяснение:
