Нужно составить план по учебнику нового времени 7 класс по параграфу 29-30 индия, китай, япония

Суецька криза, Синайська війна, Синайська операція, а також Троїста агресія (араб. العدوان الثلاثي‎)

(29 жовтня  — 6 листопада 1956)  — військовий конфлікт між Великою Британією, Французькою республікою та Ізраїлем, з одного боку, та Республікою Єгипет з іншого боку.

Метою військових дій було: для Великої Британії та Франції — відновлення контролю над Суецьким каналом, для Ізраїлю — відновлення ізраїльського судноплавства Акабською затокою, руйнацію єгипетської військової інфраструктури на Синаї і в Газі, убезпечення західного кордону від нападів фідаїнів.

Канал одразу став стратегічно важливим, бо забезпечив найкоротший зв'язок між Середземним морем та Індійським океаном, полегшив торгівлю і допоміг європейським колоніальним державам у їхніх зв'язках та керуванні колоніями.

1875 року, внаслідок боргу та фінансової кризи, єгипетський хедив був змушений продати свої акції Компанії Суецького каналу британському уряду, яким на той час керував Бенджамін Дізраелі. За цією оборудкою Британія отримали 44 % акцій, решта належала французьким приватним інвесторам.

У 1882 р. під час Англо-єгипетської війни Сполучене Королівство окупувало Єгипет, а також отримало контроль над власне каналом, його фінансами та операціями. Константинопольська конвенція 1888 року оголосила канал нейтральною зоною під британським захистом.[8] При ратифікації конвенції Османська імперія погодилася дозволити вільне міжнародне судноплавство через канал під час війни та миру.

Кавур камилло бенсо, граф (cavour, camillo benso, count) (1810-61), государственный деятель пьемонта. крупный землевладелец, финансист и промышленник, выступал за объединение и независимость италии. в 1847 г. основал газету “рисорджименто” (итал. – возрождение), в которой публиковал статьи в поддержку конституционных реформ. революции 1848 г. показали, что только самое сильное государство италии, пьемонт, способно возглавить объединение страны. в 1852 г. избранный в первый парламент пьемонта кавур занял пост премьер-министра. при нем пьемонт за короткий срок стал образцом и военного прогресса. договорам с , бельгией и францией здесь стала процветать свободная торговля. участие в крымской войне принесло пьемонту международное признание и возможность приобретения союзников в борьбе против австрийского господства. на тайных переговорах с наполеоном iii, проведенных в 1858 г. в пломбьере, кавур уступил франции савойю и ниццу в обмен на поддержку в борьбе против австрии. в 1859 г. пьемонтские и французские войска в сражениях при мадженте и сольферино разбили австрийцев. неожиданно заключенное в виллафранке перемирие между императором франции и австрии, по которому венеция оставалась в составе австрии, ускорило отставку кавура. но в результатете войны почти вся северная италия оказалась под властью короля пьемонта и сардинии виктора эммануила ii. в 1860 г., когда снова появилась надежда на поддержку франции, кавур вернулся на государственную службу. воспользовался походом на сицилию и неаполь в 1861 г., чтобы присоединить эти области к пьемонту. в феврале 1861 г. кавур назначен первым премьер-министром объединенной италии; в этом качестве вел переговоры о присоединении венеции и папской области для полного ее объединения. спустя четыре месяца кавур скончался. +его цитаты: мы создали италию, давайте создавать итальянцев. какими подлецами мы были бы, если бы делали для себя то, что готовы делать для италии! с осадного положения может каждый дурак. свободная церковь в свободном государстве.