Після закінчення Руїни центром політичного, економічного та культурного життя українства стала Гетьманщина Лівобережжя.
На кінець XVII ст. під гетьманською булавою перебувало1/3 території відвойовано Хмельницьким. Столиця – місто Батурин. Гетьманщина була розділена на 10 полків: (Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський, Полтавський). На українські землі, що входили до складу Росії, з метою уніфікації системи управління, наприкінці ХVІІІ ст. був поширений загальноросійський адміністративний поділ. Територію України поділили на губернії і повіти.
На Лівобережній Україні у 1796 р. була створена Малоросійська губернія, а на Слобожанщині - Слобідсько-Українська губернія (у 1835 р. перейменована у Харківську губернію). У тому ж році (1796 р) Правобережну Україну поділили на три губернії: Київську, Подільську і Волинську.
рыцарский кодекс чести призывал быть храбрым воином, преданно служить сеньору, защищать слабых и обиженных, бороться за христианскую веру. Рыцарь-сеньор был обязан заботиться о своем вассале и щедро его одарять. Настоящий рыцарь не мог вести себя в бою подло. Если он уклонялся от честного поединка, то навсегда клеймил себя. К побежденному противнику-рыцарю следовало относиться с уважением. А встретиться в бою с “неблагородным” воином считалось недостойным рыцаря. Рыцарь должен быть щедрым. Конечно, не все и не всегда придерживались этих норм поведения.
