В национальной политике Столыпин взял курс на полностью унитарное государство с господством русской нации и православной веры. Это означало ещё большее ужесточение политики русификации и уничтожена элементов национальных автономий, как созданных в качестве уступок национальных движениям в ходе революции так и существовавших с начала XIX века (включая автономии Великого княжества Финляндского). Такая политика влючала и откровенные притеснения национальных меньшинства: так была русификация на польских землях, притеснение иудейского населения (последнему несмотря на оправдательный вердикт присяжных, так называемое «дело Бейлиса» - якобы ритуальное иудейское убийство мальчика из православной семьи).
Анти славилися як вправні воїни які воювали з готами Візантією та аварами. Військове мистецтво антів базувалося на особистому досвіді антських вождів. Воюючи проти супротивника вони намагалися діяти раптово, швидко, використовуючи різноманітні хитрощі: засідки, пастки. Протягом IV-VI ст. анти славилися як могутня військова сила.
Деякий час склавини були підкорені Аварськийм каганатом. У складі військ Аварського каганату та самостійно вони здійснили кілька воєнних походів на Балкани і навіть спробували в 626 році взяти в облогу Константинополь.
