Відповідь:Сарма́ти (грец. Σαρμάται) — кочовий іраномовний народ, який належав до іранської групи народів.[1] Сармати мешкали на межі нашої ери у Сарматії, що нині займає територію сучасної України та прилеглі до неї землі. Оволодівши землями скіфів, сарматський народ зі степів Причорномор'я в III ст. н. е. був витіснений готами[2], які, зруйнувавши сарматські торгові центри, розсіяли кочів'я. Їх остаточне зникнення на цих територіях пов'язане з експансією гунів середини IV ст.[3]. Про сарматів епізодично згадується в працях античних істориків. Інколи їх називають савроматами. У ранньому новому часі під впливом ідей сарматизму нащадками сарматів вважали себе польська шляхта, а в Україні – козаки, а також в українській публіцистиці та романтичній історіографії 18 — 19 століття нащадками сарматського народу зображалися русини-українці, що з наукової точки зору є неправильним, тому що за походженням сармати були кочовим іранським народом.
Пояснення:
1. Автохтони — корінні жителі певної місцевості.
2. За інформацією давніх авторів, уже в V ст. на території сучасної України жили дві великі слов’янські спільноти — анти й склавини.
3. Найсильнішими зі слов’янських племен середини І тис. н. е. давні автори називають антів.
4. Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією ат аварами.
5. Склавини вели осілий б життя, займалися землеробством, селилися невеликими (сім-десять родин) селищами.
6. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара.
7. Мужні анти перемогли нападника, однак невдовзі Вінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами.
8. Слов'яни — найбільша (300-350 млн осіб) в Європі спільнота споріднених народів, що населяє значні території Центральної, Східної, Південної Європи. Слов'яни розмовляють схожими мовами, однак за територією розселення виділяють три гілки слов'янства: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни), західнослов'янську (поляки, кашуби, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, хорвати, словенці, боснійці, болгари, македонці, чорногорці).
9. Слов’яни під назвою венедів згадуються у працях римських авторів І ст.н.е. Плінія Старшого і Тацита.
10. Датою заснування слов’ян прийнято вважати 482 р., коли, за легендою про заснування Києва, місто було закладене полянським князем Києм.
Зайві слова
Ромул, Полісся, 620, Цезар, Ашока
Объяснение:
