вологда — это центр вологодской области. вологда была основана в один год с москвой – в 1147. если верить житию местного святого герасима, именно в 1147 году в вологде был заложен первый монастырь в честь праздника святой троицы.
в 1565 году при введении опричнины иван грозный взял вологду в собственное владение, под его руководством была заложена белокаменная вологодская крепость. хотя в начале 17 века вологда была полностью разорена и сожжена поляками, городу удалось сравнительно быстро восстановить былое величие.
славится вологда не только , но и своими жителями. среди знаменитых вологжан преподобный кирилл белозерский (основатель одного из самых известных в россии памятников и культуры — кирилло-белозерского монастыря) , лирик николай рубцов, маршал иван конев, авиаконструкторы александр можайский и сергей ильюшин, николай верещагин, подаривший миру знаменитое «парижское» или попросту вологодское масло.
вологда православная знаменита своими церквями и монастырями. самые известные памятники зодчества – софийский собор (1568-70) — абсолютная копия успенского собора московского кремля, и спасо-прилуцкий монастырь (14 в.) , на территории которого находится могила известного всей россии вологодского поэта константина батюшкова.
современный вологодский кремль – это архитектурный ансамбль, включающий в себя бывший архиерейский дом с высокими крепостными стенами, воскресенский собор 18 века и колокольню софийского собора. с кремлевской площади открывается прекрасный вид на левый берег реки вологды, украшением которого служит построенная в 1731-1735 годах церковь сретения.
знаменитая испокон веков своими ремеслами и ремесленниками, вологда и сейчас славится мастерами промыслов. вологодское кружево — самое знаменитое в россии. а великоустюгская чернь по серебру уже давно прославила всю область. машиностроительная, пищевая и легкая промышленности области были развиты в советское время и сейчас .
знаменитые трикотажная и меховая фабрики в вологде работают и сегодня. зима в вологодском крае холодная, поэтому изделия меховой фабрики пользуются популярностью. помимо этого вологда издавна славится своими льняными изделиями. сегодня правительство вологодской области уделяет особое внимание развитию льняного комплекса. в области работает 14 предприятий по переработке льна и 2 текстильных предприятия. новая административная программа предполагает создание собственной сырьевой базы в области, ориентированной на местные перерабатывающие предприятия.
культурной жизни вологды может позавидовать любой крупный город: музеи, театры, -архитектурный, этнографический и художественный музей-заповедник. кроме того, на территории области находятся памятники культуры, включенные в список всемирного наследия юнеско. это, к примеру, фрески знаменитого дионисия на территории ферапонтовского монастыря (кирилловский район) .
современные же культурные и развлекательные заведения вологды придутся по вкусу любому взыскательному и посетителю
Объяснение:
Українське суспільство ХІV-ХV ст. було неоднорідним та строкатим. Його основними станами були шляхта, духовенство, міщани й селяни. Стани відповідали соціально-правовим групам людей, які відрізнялися між собою майновим становищем у суспільстві, а також різними правами й обов’язками. У різних регіонах, які входили до складу різних країн, соціальна структура населення мала свої певні відмінності та особливості формування й становлення, що було зумовлено різницею в їхньому суспільному та економічному розвитку.
Магнати
представники шляхетського походження, родової й багатої знаті, великі землевласники.
Шляхта
провідний привілейований суспільний стан, що складався із вихідців різних соціальних груп, яким надавалися широкі політичні, майнові права та свободи і які несли військову службу.
Князі (титулована знать)
становили єдиний замкнутий стан, тому ні за багатство, ні за гроші, вплив чи владу не можна було стати князем, оскільки цього статусу міг набути тільки син князя (за кровним спадковим принципом).
Пани (заможна шляхта)
найзаможніші феодали, які вирізнялися родовитістю та спадковим землеволодінням; були членами великокняжої ради та брали участь у військових походах із власними військовими загонами.
Зем’яни (середня шляхта)
нащадки слуг, які здійснювали військову службу, завдяки чому отримували спадкове землеволодіння та певні шляхетські привілеї.
Бояри (дрібна шляхта)
виконували різного роду доручення та особисто несли військову службу; у своїх володіннях мали певні земельні наділи за рахунок виконання своїх обов’язків перед королем чи князем.
Духовенство
«церковні люди», – окремий привілейований стан у суспільстві, не підлягав світському суду, мав свою власну ієрархію.
Чорне
ченці та черниці.
Біле
світські парафіяльні священики.
Міщани
міське населення, яке займалися ремісничою та торговою діяльністю.
Патриціат
найзаможніші та найвпливовіші купці і ремісники.
Бюргерство
цехові майстри та середній клас населення.
Міський плебс
дрібні торговці, ремісники, вільні селяни.
Селяни
домінуюча частина населення, серед якого були як особисто вільні селяни, так і ті, що були прикріплені до свого наділу, відповідно – феодала.
Слуги
селяни, які відбували особисту службу при своєму господарі, у разі потреби виступали із ним у військовий похід та виконували різного роду доручення.
Данники
сплачували данину за користування землею, а також мисливськими й бортними угіддями; натуральна данина поступово витісняється грошовою платою.
Тяглі
відробляли панщину, та працювали в господарстві свого господаря здійснюючи «тяглу» службу, тобто разом зі своєю худобою обробляли землю, сплачували податки та виконували різного роду повинності.
